5 – 30.11.1856 р. До М. М. Лазаревського та С. С. Гулака-Артемовського
| Новопетровське укріплення | 5 ноября. Новопетровское укрепление. |
Други мои искренние! Посвящаю вам сей не дуже хитрый этюд мой и первую половину теперь посылаю, а другую пришлю с будущею почтою. Прошу вас, други мои, прочитайте его вкупі і поправте, що можно поправить, і оддайте доброму писареві переписать. І коли єсть у вас знакомий чоловік в редакции «Современника» або «О[течественных] з[аписок]», то оддайте йому, нехай надрюкує под именем К. Дармограй. А як не маєте такої персони, то прочитавши і переписавши, адресуйте в контору «Отечественных] записок» его высокоблагородию Алексею Феофилактовичу Писемскому.
Ще ось що. Семен чи не буває часом у графа Ф. П. Толстого? Нехай би він там розпитав, де згинув академік Осипов? Близько году, як жду я од його письма і, наконец, не знаю, що думать. Попроси Семена, нехай розпитає та не полінується і напише мені, або ти сам напиши. Не знаю, чи получив ти моє посланіє? Пришли ради самого Бога, о чем я тебе просив. Умираю з нудьги, читать нічого, а на свободу и надежды не видно. Прощайте, мои искренние, нехай вам Бог помагає во всех ваших начинаниях. Семенові, Василеві і Федорові поклон. Не забувайте бідного Дармограя.
Примітки
Подається за автографом (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 99), вклеєним на форзаці перед текстом повісті «Старая погудка на новый лад. Этюд» (первісна назва – «Матроз», остаточна – «Прогулка с удовольствием и не без морали»).
Датується за автографом листа і самої повісті, під текстом якої авторська дата «30 ноября 1856»: 5 – 30 листопада 1856 р., Новопетровське укріплення.
Вперше надруковано у виданні: Шевченко Т. Повне зібр. творів : У 10 т. – К., 1957. – Т. 6. – с. 119.
Відповідь М. М. Лазаревського від 17 січня 1857 р. див.: Листи до Тараса Шевченка. – С. 78 – 79.
…и первую половину теперь посылаю… – Автограф містив першу частину повісті; ця частина включала 10 розділів.
Писемський Олексій Феофілактович (1821 – 1881) – російський письменник. У листі до поета від 6 липня 1856 р. (з пізнішим постскриптумом) оповів про Шевченкову популярність серед земляків-українців та своє клопотання про звільнення поета перед К. М. Бером та А. І. Толстою [Листи до Тараса Шевченка. – С. 72].
Семен чи не буває часом у графа Ф. П. Толстого? Нехай би він там розпитав, де згинув академік Осипов? – С. С. Гулак-Артемовський, дуже відомий у Петербурзі співак і композитор, мав широке коло знайомств і міг би з’ясувати, де перебуває М. О. Осипов, від якого Шевченко не міг дочекатися відповіді на свої два листи – від 20 травня та 10 вересня 1856 р.
Семенові, Василеві і Федорові поклон. – С. С. Гулаку-Артемовському, В. М. та Ф. М. Лазаревським.
В. Л. Смілянська
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 112 – 113 (текст), с. 394 – 395 (примітки).