1 жовтня

Тарас Шевченко

Грязюка, туман, сльота та всяке атмосферне паскудство, а тому я запропонував сеанс п. Грассові, швагрові М. О. Брилкіна. Сеанс перервав на половині прихід п. Лапи та п. Гартвіга. Перший – бравий і ввічливий гвардійський полковник та поліцмейстер. Другий не бравий, але не менше ввічливий поліційний лікар. Обидва – поляки або литвини і обидва не говорять по-польському. Гартвіг, спасибі йому, без жадної формальности визнав мене за хворого на якусь затяжну хворобу, а послужливий п. Лапа підтвердив правдивість цієї вигаданої хвороби, і після взаємних не-церемоній ми розпрощались. Міркую собі, що завдяки цій чемній візиті мій поворот до Оренбургу – річ сумнівна.

Від сьогоднішнього дня починаються тут вистави, і після обіду М. О. Брилкін запросив мене до своєї ложі. Виставляли народну сентиментально-патріотичну драму Потехіна «Суд людской – не Божий». Драма – дрантя та ще й з подробицями. П. Мочалова, хоч і в убогій та штучній ролі, мені подобалась. У неї рухи справжньої артистки. П. Климовський – солодко-нудний, як і його роль. Водевіль «Коломенский нахлебник» – водевіль ярмарковий, та виконаний був відповідно до його призначення. Маленька оркестра грала в антрактах кілька номерів із «Дон Жуана» Моцарта прекрасно, мабуть тому, що цей чарівний твір тяжко заграти не прекрасно. Зал театру – невеличкий, але оздоблений просто і з смаком. Публіка, особливо жіноча, дуже неблискуча й нечисленна.