31 жовтня

Тарас Шевченко

Аж сьогодні, нарешті, дочитав свого «Матроса». Він видався мені занадто розтягнутий. Може це тому, що я читав його по складах. Прочитаю ще раз в новому примірнику, і, як видасться можливим, то пошлю його М. С. Щепкінові, нехай де хоче, там його й притулить.

Увечері І. П. Грасс познайомив мене з Марією Олександрівною Дороховою. Вона – директорка тутешнього Інституту, висока духом, симпатична жінка! Не зважаючи на свою аристократичну гнилу породу, вона зберегла так багато простого незалежного людяного почуття, зверхньої сили й гідності, що я мимоволі [прирівняв її] до образу свободи Барб’є (в «Собачьем пире»). Вона ще живо пригадала мені своєю уривчастою щирою розмовою, жестами і взагалі зовнішнім виглядом, мого незабутнього друга, княжну Варвару Миколаївну Репніну. О, коли б було більше таких жінок-матерів, тоді б лакейсько-боярський стан скоро в нас перевівся!