8 жовтня

Тарас Шевченко

Користуючись гарною погодою, я добре поснідав та й пішов на прохід. Обійшовши двічі Кремль і намилувавшись, як лис виноградом, околичними краєвидами та гостроверхими старовинними дзвіницями, зайшов до свого постачальника книжок, до милого Костянтина Антоновича Шрейдерса, колишнього студента київського університету та в деякій мірі земляка мого. Зустрів у нього якогось барона Торнау, полковника Генерального штабу, людину ліберальну, прекрасного й невтомного розмовника. Підчас останньої війни був він військовим агентом при російському посольстві у Відні, – отже він має про що розповідати. Шкода, що розмова з ним тяглася не більш, як півгодини: він тут проїздом та, крім цього, поспішав на обід до губернатора.

Барон Торнау, між іншим, рекомендував мені на всякий випадок свого близького приятеля, відомого мандрівника Єгора Петровича Ковалевського, теперішнього начальника Азіатського департаменту. Цього чоловіка, як запевняв барон, любить цар, а тому він багато може.