Лист до М.С.Щепкіна

Тарас Шевченко

І ти, пречистеє, святеє,

Ти, чадо неба молодеє!

Мене ти в пелену взяла

І геть у поле однесла.

І на могилі серед поля,

Як тую волю на роздоллі,

Туманом сивим повила.

І колихала, і співала,

І чари діяла… І я…

О чарівниченько моя!

Мені ти всюди помагала.

І всюди, зоренько моя,

Ти непорочною сіяла!

Не помарніла в чужині,

В далекій неволі,

У кайданах пишалася,

Як квіточка в полі!

Із казарми смердячої

Чистою, святою

Вилетіла, як пташечка

І понадо мною

Полинула, заспівала

Тихесенько-мило…

Мов живущою водою

Душу окропила.

І я живу, і надо мною

Своєю Божою красою

Витаєш ти, мій херувим,

Золотокрилий серафим!

Моя порадонько святая!

Моя ти доле молодая!

Витай зо мною уночі,

І вдень, і звечора, і рано

Не покидай мене, учи,

Учи неложними устами

Хвалити правду. Поможи

Молитву діяти до краю.

А як умру, моя святая!

Не кинь мене. А положи

Свого ти сина в домовину,

І хоть єдиную сльозину

В очах безсмертних покажи.

1858. Нижній Новгород

Примітки

Джерело тексту:

– чистовий автограф у листі до М. С. Щепкіна від 10 лютого 1858 р. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 8);