«Ой маю, маю я оченята…»

Тарас Шевченко

Ой маю, маю я оченята,

Нікого, матінко, та оглядати,

Нікого, серденько, та оглядати!

Ніко[го], матінко, та обнімати,

Нікого, серденько, та обнімати!

Ой маю, маю і ноженята,

Та ні з ким, матінко, потанцювати,

Та ні з ким, серденько, потанцювати!

10 июня [1859]. Пирятин

Примітки

Джерела тексту:

– фотокопія чистового автографа (Стара Україна. – 1925. – № 3/4. – С. 43);

– чистовий автограф у «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 239) [«Більша книжка»].

Подається за «Більшою книжкою».

Дата в «Більшій книжці»: «10 июня. Пирятин».

Датується за автографом: 10 червня 1859 р., Пирятин.

Найраніший відомий текст – автограф, написаний на тому самому аркуші, що й поезія «Ой по горі роман цвіте…»; автограф належав Науковому товариству імені Шевченка у Львові; він не зберігся. Фотокопію опубліковано в журналі «Стара Україна» (1925. – № 3/4. – С. 43). Свого часу І. Я. Франко, готуючи видання творів поета, яке вийшло у 1908 р., виконав копію автографа, де є одне різночитання у четвертому рядку: «Ой м[аю], [маю] я рученята». Авторських варіантів цей автограф не містить (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 3, № 1992).

Чистовий автограф у «Більшій книжці» містить авторські виправлення допущених описок. Вірш переписано до «Більшої книжки» не раніше 10 червня 1859 р. Це остаточний текст твору.

Вперше надруковано у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1867. – С. 632 за «Більшою книжкою». Першодрук містить різночитання у другому рядку: «Нікого, мати, та оглядати…».

В. Л. Смілянська

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 305 (канонічний текст), с. 504 (варіанти), с. 716 (примітки).