29.01.1861 р. До В. Г. Шевченка

Так мені погано, що я ледве перо в руках держу. І кат його батька знає, коли воно полегшає. Ось що! Вчора заходив до мене прощаться полковник Антонович, він сьогодня поїхав в Одесу. Антонович сей – один із самоглавних членов Общества пароходства и торговли в Одесі. Я просив його за твого Каленика, і він мені сказав от що: щоб ти йому не барившися написав, которий Каленикові год і чому він преимущественно учився в Херсоні: чи навігації, чи механіки, чи математики? Йому це тре ба знать для того, щоб до чого лучче притулить Каленика. Напиши ж йому та попроси гарненько, то, може, що й буде. Адресуй так: «В Одессу, в дежурство Новороссийского и Бессарабского генерал-губернатора его высокоблагородию Платону Александровичу Антоновичу».

Чи послав ти моє письмо Іваницькому в Одесу? Чи получив «Буквар» і «Основу»?

Начхай ти в ярмулку отому жидові, що ти пишеш, з його грунтом і з його хатою. Кінчай швидче в Каневі та напиши мені, як кончиш, щоб я знав, що з собою робить весною. Прощай!

Утомився, неначе копу жита за одним заходом змолотив. Цілую твою жінку і твоїх діточок. Т. Ш.

Примітки

Подається за першодруком у журналі «Основа» (1862. – № 6. – с. 25). Рядки: «Адресуй так: “В Одессу, в дежурство Новороссийского и Бессарабского генерал-губернатора его высокоблагородию Платону Александровичу Антоновичу”» та «Начхай ти в ярмулку…», пропущені в «Основі», подаються за публікацією листа в журналі «Правда» (1875. – № 24. – С. 972).

Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 445.

Вчора заходив до мене прощаться полковник Антонович… – Полковнику Антоновичу Платону Олександровичу (1812 – 1883), який з 1853 р. був керченським градоначальником, у 1861 р. надано чин генерал-майора й призначено його градоначальником Одеси.

Я просив його за твого Каленика… – Клопотання Шевченка про те, щоб влаштувати сина В. Г. Шевченка на роботу в майстернях Одеського товариства мореплавства й торгівлі, лишилися без наслідку. К. В. Шевченко згодом став землеміром, помер у віці 26 років.

Чи получив «Буквар» і «Основу»? – Див. примітку до листа до В. Г. Шевченка від 22 січня 1861 р.

Кінчай швидче в Каневі… щоб я знав, що з собою робить весною. – Навіть у своєму останньому листі до В. Г. Шевченка, будучи вже тяжко хворим, Шевченко не полишав надії оселитися в Україні. Свідчення про це збереглися і в спогадах М. С. Лескова, який відвідав Шевченка наприкінці січня 1861 р.:

«Он жаловался на боль в груди, на жестокую одышку. “Пропаду”, – заключил он и бросил на стол ложку, с которой только что проглотил лекарство. […] “От якби до весни дотянуть! – сказал он после долгого раздумья, – да на Україну… там, може б, і полегшало, там, може б, ще хоть трошки подихав” […] “Да! – сказал он, – когда б скорее ходили почтовые экипажи, не доедешь живой на сих проклятых перекладных, а ехать нужно, – умру я тут непременно, если останусь”» [Лесков Н. Последняя встреча и последняя разлука с Шевченко // Русская речь. – 1861. – 9 марта].

М. М. Павлюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 219 (текст), с. 530 (примітки).