Логотип сайта «Тарас Шевченко»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Журнал / Квітень 1858 р. / 3 квітня

Журнал

Квітень 1858 р.

3 квітня

Тарас Шевченко

Навуходоносор

(Из Беранже В. Курочкина).

В давно прошедшие века –

До Рождества еще Христова –

Жил царь под шкурою быка.

Оно для древних это ново,

Но так же точно льстил и встарь

И так же пел придворный хор:

Ура! Да здравствует, наш царь –

Навуходоносор!

– Наш царь бодается – так что ж?

И мы топтать народ здоровы –

Решил совет седых вельмож –

Да здравствуют рога царевы!

Ведь и в Египте государь

Был божество с давнишних пор.

Ура! Да здравствует наш царь –

Навуходоносор!

Державный бык коренья жрет,

Вода речная ему пойло…

Как трезво царь себя ведет!

Поэт воспел бычачье стойло,

И над поэмой государь,

Мыча, уставил мутный взор.

Ура! Да здравствует наш царь –

Навуходоносор!

В тогдашней "Северной пчеле"

Печатали неоднократно,

Что у монарха на челе

След виден думы необъятной,

Что из сердец ему алтарь

Воздвиг народный приговор.

Ура! Да здравствует наш царь –

Навуходоносор!

Бык только ноздри раздувал,

Упитан сеном и хвалами,

Но под ярмо жрецов попал…

И, управляемый жрецами,

Мычал рогатый государь

За приговором приговор.

Ура! Да здравствует наш царь –

Навуходоносор!

Тогда не выдержал народ –

В цари избрал себе другого,

Как православный наш причет,

Жрецы – любители мясного…

Как злы-то были люди встарь!

Придворным-то какой позор!

Был съеден незабвенный царь

Навуходоносор!

Льстецы царей! Вот вам сюжет

Для оды самой возвышенной,

Да и цензурный комитет

Ее одобрит непременно,

А впрочем… слово "государь"

Не вдохновляет вас с тех пор,

Как в Бозе сгнил последний царь

Навуходоносор!

Оце тільки встиг я покласти перо, дописавши останній куплет цього прекрасного і влучного вірша, як увійшов до мене Каменецький, за ним Сераковський, а за ним Круневич і нарешті Дзюбин, який запросив мене на обід. От тобі й листи. Треба десь заховатися.

Після не зовсім скромного обіду ми вийшли на вулицю, і я, пройшовши кілька кроків, зустрів всюдисущого, вічного жида, брехуна Елькана. Після довгої прохідки ми з ним розійшлись і за його вказівками пішли шукати помешкання актора Петрова та, звичайно, не знайшли. Вилаяли всезнайку Елькана і по дорозі зайшли до Бенедиктова. Зустрів він мене щиро-радісно і, після всяких розмов, на моє прохання прочитав нам деякі місця з «Собачьего пира» (Барб’є), і тільки тепер я упевнився, що цей прекрасний переклад справді належить Бенедиктову.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2009 – 2019 М.І.Жарких (ідея, технологія, коментарі)

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 832

Модифіковано : 31.10.2016

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.