30 квітня
Тарас Шевченко
Пішли з Семеном до Літнього саду, щоб подивитись на пам’ятник Крилову. По дорозі зайшли до Казанського собору, щоб подивитись на картину Брюлова. Але, на жаль, вона премудрими попами так розумно і вдало приміщена, що й котячими очима її побачити неможливо. Гидко. По дорозі зайшли до Пасажу, полюбувалися красунями, що там вештаються, та алеутськими ляльками і перейшли до Літнього саду. Монумент Крилова, вславлений «Пчелою» й іншими часописами, – нічим не кращий за алеутських ляльок! Безсовісні Газетярі! Нікчемний барон Клодт! Замість величавого старого він посадив лакея в демікотоновому сурдуті з абеткою та указкою в руках. Барон нехотячи осягнув ціль, виліпивши цю мізерну статую та барельєфи тільки для дітей, але зовсім не для дорослих. Бідний бароне! Образив ти великого поета, і теж нехотячи.
Ображені бароном, ми взяли човен й поплили до Біржі. Намилувались пишним біржевим залом, пішли до скверу, подивились на мавпи та папуги і зайшли на постійну виставку малярських творів. Бідний Тиранов! він і свою хворобливу мазанину тут виставив. Сумне, тяжке враження.
Находившись до втоми, ми на човні переплили Неву, пройшли частину бульвару, в вікнах крамниці Даціяро полюбувалися акватинтами, найняли візника й рушили додому обідати.
Увечері був у Білозерського та в Круневича.