16 квітня

Тарас Шевченко

Грицько Галаган приїхав просити, щоб я записав йому мій «Весінній вечір». Я охоче вволив його волю, а він, щоб не бути мені винним, записав прекрасний вірш Хомякова.

Л. Н. Дзюбина познайомив я з Семеном, а він, щоб теж не зостатися мені винним, задумав почастувати мене якимсь молодим Генералом Криловим, земляком із Харкова.

Не вважаючи на молодість і чемність, Генерал показався дуже несимпатичний, а обід його, мало не царський, теж видався якийсь солодко-нудний.

Увечері Мей прислав мені у власному російському перекладі той самий «Весінній вечір», що його я вранці записав Галаганові. Спасибі йому.

Вірш Хомякова

Тебя призвал на брань святую,

Тебя Господь наш полюбил,

Тебе дал силу роковую,

Да сокрушишь ты волю злую

Слепых, безумных, буйных сил.

Вставай, страна моя родная!

За братьев! Бог тебя зовет

Чрез волны буйного Дуная, –

Туда, где, землю огибая,

Шумят струи Эгейских вод.

Но помни: быть орудьем Бога

Земным созданьям тяжело;

Своих рабов он судить строго,

А на тебя, увы! как много

Грехов ужасных налегло!

В судах черна неправдой черной

И игом рабства клеймена,

Безбожной лести, лжи тлетворной,

И лени гнусной и позорной,

И всякой мерзости полна.

О, недостойная избранья,

Ты избрана! Скорей омой

Себя водою покаянья,

Да гром двойного наказанья

Не грянет над твоей главой!

С душой коленопреклоненной,

С главой, лежащею в пыли,

Молись молитвою смиренной

И раны совести растленной

Елеем плача исцели!

И встань потом, верна призванью,

И бросься в пыл кровавых сеч!

Борись за братьев крепкой бранью,

Держи стяг Божий крепкой дланью,

Рази мечом – то Божий меч!