«Не гріє сонце на чужині…»

Тарас Шевченко

Не гріє сонце на чужині,

А дома надто вже пекло.

Мені невесело було

Ніхто любив мене, вітав,

Блукав собі, молився Богу

Та люте панство проклинав.

І згадував літа лихії,

Й тепер не втік би син Марії!

Нігде невесело мені,

Та, мабуть, весело й не буде

І на Украй[ні], добрі люде,

Отже таки й на чужині.

Хотілося б… Та й то для того,

Щоб не робили москалі

Труни із дерева чужого

Або хоч крихотку землі

Із-за Дніпра мого святого

Святії вітри принесли,

Та й більш нічого. Так-то, люде,

Нащо вже й Бога турбовать,

Коли по-нашому не буде.

Примітки

Джерела тексту:

– чорновий автограф на окремому аркуші (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 27) [Чорновий автограф];

– чистовий автограф у «Малій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 71, с. 94) [«Мала книжка»].

Подається за «Малою книжкою».

Автографи не датовані. Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1847 р. та часом перебування Шевченка з 22 червня 1847 по 11 травня 1848 р. в Орській фортеці, орієнтовно: кінець червня – грудень 1847 р., Орська фортеця.

Найраніший відомий текст – чорновий автограф на окремому аркуші. З цього автографа Шевченко, повернувшись з Аральської описової експедиції до Оренбурга, наприкінці 1849 (не раніше 1 листопада) або на початку 1850 року (не пізніше дня арешту поета 23 квітня), переписав вірш з деякими виправленнями в рядках 4, 6, 11, 24 до «Малої книжки» (під № 8 до шостого зшитка за 1846–1847 рр.). Виправлення в рядку 10 зроблено дещо згодом. До «Більшої книжки» Шевченко вірш не переписав.

Вперше надруковано у виданні: Кобзар з додатком споминок про Шевченка Костомарова і Микешина. – Прага, 1876. – С. 257–258, за «Малою книжкою».

В. Є. Шубравський та В. П. Мовчанюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 38 (канонічний текст), с. 398 – 399 (варіанти), с. 574 – 575 (примітки).