Подраж[аніє]. Ісаія глава XXXV
Тарас Шевченко
Радуйся, ниво неполитая!
Радуйся, земле, не повитая
Квітчастим злаком! Процвіти
Рожевим крином процвіти
Зеленим крином процвіти
Рожевим крином процвіти
Рожевим крином процвіти!
І процвітеш, позеленієш,
Мов Іорданові святиє
Луги зелені, берега!
І честь Кармілову і славу
Ліванову, а не лукаву
І честь Кармілова і слава
Ліванова, а не лукава
Тебе укриє дорогим
Тебе покриє дорогим
Тебе укриє дорогим
Золототканим, хитрошитим,
Добром заробленим підбитим
Добром та волею підбитим
Святим омофором своїм.
І люде темнії, незрячі,
Дива Господнії побачать.
Одпочинуть невольничі
І спочинуть невольничі
Утомлені руки,
І коліна одпочинуть,
Кайданами куті!
Радуйтеся, дрібнодухі
Радуйтеся, вбогодухі,
Не лякайтесь дива, –
Се Бог судить, визволяє
Долготерпеливих
Вас, убогих. І воздає
Злодіям за злая!
Тойді, як, Господи, святая
На землю правда прилетить
Хоч на годиночку спочить,
Тоді кривий, мов сарна тая,
Із гаю полем застрибає
Незрячі прозрять, а кривії,
Мов сарна з гаю, помайнують
Німим отверзуться уста;
Прорветься слово, мов вода
Було почато: Ненапоєнную
І дебрь-пустиня неполита,
Зцілющою водою вмита,
Прокинеться; і потечуть
Великі ріки, а озера
Веселі ріки, а озера
Кругом лозами поростуть
Кругом гаями поростуть
Веселим птаством оживуть.
Оживуть степи, озера,
Широкі, святії
Та великі простеляться
І не верствовії,
А вольнії, широкії
Скрізь шляхи святії
Простеляться, і не найдуть
Царі того шляху
Простеляться, і не найдуть
Тих шляхів владики
Простеляться, і не найдуть
Шляхів тих владики
А раби тими шляхами
Без ґвалту і крику
Зійдуться собі докупи
Позіходяться докупи
Раді та веселі.
І пустиню опанують
А пустиню опанують
І пустиню опанують
Веселії села.
25 марта 1859
Примітки
Джерело тексту:
– фрагменти первісного тексту, опубліковані в кн.: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К., 1907. – С. 324–325, за чорновим автографом на офорті Шевченка з картини І. І. Соколова «Приятелі», нині не відомим.
У нашому веб-перевиданні ми об’єднуємо рядки цього первісного тексту з канонічним, утворюючи свого роду реконструкцію суцільного первісного тексту.