Альбоми та збірки малюнків
Альбом рисунків В. І. Штернберга. Папір, олівець. [1836 – 1839].
1935 р. за актом від 27 серпня з Чернігівського державного історичного музею було передано до Галереї картин Т. Г. Шевченка у Харкові колекцію пейзажів та жанрових рисунків під загальною назвою «Сімнадцять аркушів альбома Т. Г. Шевченка з набросками». На підставі цього акту всі 17 аркушів з рисунками було прийнято й занесено до інвентаря Галереї картин Т. Г. Шевченка, Харків, а потім і Національного музею Тараса Шевченка як твори Т. Г. Шевченка.
В акті замість назв або опису творів зазначено лише порядкові або серійні їх номери, написані на рисунках чорнилом. Номери від 48 до 59 зроблено рукою Честахівського. Крім того, в акті зазначено чотири рисунки під серійними номерами 116 – 1, 116 – 2, 116 – 8, 116 – 33 та один без номера.
Зіставлення самих цих рисунків з описами, що вміщені за тими ж номерами у списках Г. М. Честахівського та М. М. Лазаревського [Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, Київ, ф. І, № 457, 458, 459], показують, що всі ці рисунки зареєстровані в зазначених списках під рубрикою «Рисунки Штернберга». В «Каталоге музея украинских древностей В. В. Тарновского» ці рисунки зареєстровано під такою загальною назвою: «В. И. Штернберг. Альбом, составленный из 18 отдельных рисунков карандашем» [т. II, стор. 4, № 21].
Рисунки за № 116 – 1 та 116 – 2 і звороти до них, як приналежні Шевченкові, опубліковано в нашому виданні, а рисунки на лицевій стороні аркуша № 48 та на обох сторонах аркуша № 50 опубліковано там же в розділі «Сумнівні (Dubia)» під № 338 – 340. Всі ж останні 23 рисунки (враховуючи лицеві та зворотні сторони) на 14 аркушах цього альбома, як зазначено у Честахівського, Лазаревського та Тарновського, дійсно належать Штернбергу, що стверджується яскраво виявленою манерою їх виконання та рядом інших доказів, що окремо зазначено в кожному коментарі.
Ці рисунки, за часом їх виконання, складають три групи:
а) рисунки, виконані Штернбергом на Україні протягом літніх місяців 1836 – 1838 рр. [див. В. В. Стасов, Живописец В. И. Штернберг. Статьи и заметки, М., 1954, стор. 301 – 302] [В сім’ї Прахових (Київ) зберігається олівцевий рисунок В. В. Штернберга (23,3 × 33,7 см), можливо, з цієї ж серії, який має на звороті такий напис, зроблений олівцем рукою М. А. Прахова: Качановка оригинал Т. Г. Шевченко // Подарен генералом Каховским моему отцу проф. А. В. Прахову. Н. Прахов. Киев, 6.VII 44 г.] ();
б) рисунки, виконані Штернбергом в Оренбурзі, його околицях, на Південному Уралі та під час Хівінського походу в травні – листопаді 1839 р. [див. лист В. І. Штернберга до В. І. Григоровича від 20.VIII 1839 – рукописний відділ Публічної бібліотеки ім. М. Є. Салтикова-Щедріна в Ленінграді, збірка П. Л. Вакселя, № 4917, частково опублікований в статтях: Г. Чабров, Художники России в Туркестане, «Звезда Востока», Ташкент, 1954, № 5, стор. 114 – 115; В. И. Даль, Письма к друзьям из похода в Хиву, «Русский архив», 1867, стор. 404 – 405]
та портрет В. I. Штернберга, виконаний невідомим художником після повернення Штернберга до Петербурга 1840 р.
Треба гадати, що ці рисунки залишалися у Шевченка після смерті Штернберга і що Шевченко, від’їжджаючи на Україну в 1845 р., очевидно, залишив їх у художника І. В. Гудовського, з яким жив у Петербурзі на спільній квартирі. Підставою для такого припущення може бути лист художника О. Ф. Чернишова до Шевченка від 29.III 1850 р.:
«Письмо ваше, добрый Тарас Григорьевич, [от 7 марта] я получил, за которое приношу вам мою искреннюю благодарность. Душевно благодарю также за желание ваше доставить мне право владеть рисунками Штернберга. – Дай бог, кабы вам прислал их Гудовский, а то он, кажется, хочет упорно действовать противу желания вашего, да где, я думаю, мне не видать этих рисунков, как ушей своих» [Тарас Шевченко, Листування, ДВУ, 1929, стор. 264].
Одержати тоді ці рисунки від Гудовського Шевченко не міг, бо вже в квітні 1850 р. був заарештований. З Гудовським Шевченко зустрівся в 1859 р. в Києві і, треба гадати, саме тоді забрав від нього рисунки Штернберга, які й було знайдено на квартирі Шевченка після його смерті.
І. М. Вериківська, В. О. Судак
Ярмарок. Начерки.
Папір, олівець (24,7 × 33,5 см). [1836 – 1838].
Справа вгорі рукою Честахівського чорнилом напис: № 54; справа внизу напис чорнилом 1 та під ним олівцем: ч. 54. На звороті зліва внизу напис олівцем: 1 руб.
У списках Честахівського за № 54 і М. Лазаревського за № [12] рисунок зареєстровано як роботу Штернберга.
Датується часом перебування Штернберга на Україні.
Попередні місця збереження: Музей української старовини В. В. Тарновського в Чернігові (Каталог, т. II, стор. 4, № 24), Чернігівський обласний історичний музей, Галерея картин Т. Г. Шевченка, Харків.
Національний музей Тараса Шевченка, інв. № г – 776.
І. М. Вериківська, В. О. Судак
Хата на узліссі біля річки.
Папір, олівець (25,1 × 33,2). [1836 – 1838].
Справа вгорі рукою Честахівського чорнилом позначено: № 57; справа внизу чорнилом напис: 10.
У списках Честахівського за № 57 і М. Лазаревського за № [10] рисунок зареєстровано як роботу Штернберга.
Датується часом перебування Штернберга на Україні.
Близький за характером краєвид зображено Штернбергом в рис. «Пейзаж з хатами» (див. прим. № 173), на звороті якого так само, як на звороті даного рисунка, є сюжетно близькі між собою начерки (див. прим. № 170 і 174).
Попередні місця збереження: Музей української старовини В. В. Тарновського в Чернігові (Каталог, т. II, стор. 4, № 21), Чернігівський обласний історичний музей, Галерея картин Т. Г. Шевченка, Харків.
На звороті «Танок біля хати» та інші начерки (див. № 170).
Національний музей Тараса Шевченка, інв. № г – 779.
І. М. Вериківська, В. О. Судак
Танок біля хати та інші начерки.
Папір, олівець (25,1 × 33,2 см). [1836 – 1838].
Справа внизу олівцем рукою Честахівського позначено: № 57.
У списку Честахівського за № 57 зареєстровано як роботу Штернберга.
На аркуші справа начерк ескіза сільської сцени. Сюжетно він пов’язаний з рисунком Штернберга «Біля шинку на селі».
Легкий начерк в лівій частині аркуша є одним з перших варіантів ескіза Штернберга до картини «Український шинок», виконаного, як і цей ескіз, на звороті сюжетно близьких між собою пейзажів з хатами (див. прим. № 174, а також № 169 і 173).
Обернено до першої зарисовки на аркуші виконано начерк двох чоловіків в українському одязі, що сидять на горбку.
Датується часом перебування Штернберга на Україні.
Зворот рисунка № 169.
І. М. Вериківська, В. О. Судак
Постаті селян. Начерки.
Папір, олівець (23,8 × 32,5 см). [1836 – 1838].
Справа вгорі рукою Честахівського чорнилом позначено: № 59; справа внизу олівцем напис: ч. 59. На звороті справа вгорі, обернено до рисунка, чорнилом позначено: 2.
У списках Честахівського за № 59 і М. Лазаревського за № [2] рисунок зареєстровано як роботу Штернберга.
Датується часом перебування Штернберга на Україні.
Попередні місця збереження: Музей української старовини В. В. Тарновського в Чернігові (Каталог, т. II, стор. 4, № 21), Чернігівський обласний історичний музей, Галерея картин Т. Г. Шевченка, Харків.
На звороті етюд «Дерева без листя».
Національний музей Тараса Шевченка, інв. № г – 781.
І. М. Вериківська, В. О. Судак
Дерева без листя.
Папір, олівець (32,5 × 23,8 см). [1836 – 1838].
Справа вгорі обернено чорнилом позначено: 2. За № [2] рисунок зареєстрований у списку М. Лазаревського під назвою: «Верби». Зворот рисунка № 171.
І. М. Вериківська, В. О. Судак
Пейзаж з хатами.
Папір, олівець (25 × 33,5 см). [1836 – 1838].
Справа вгорі рукою Честахівського чорнилом позначено: № 49; справа внизу чорнилом написи: 3 та 7.
У списках Честахівського за № 49 та М. Лазаревського за № [3] рисунок зареєстровано як роботу В. I. Штернберга.
Близький за характером пейзаж зображено і на іншому рисунку Штернберга – «Хата на узліссі біля річки» (див. прим. № 169), на звороті якого, так само як і на звороті даного рисунка, є сюжетно близькі між собою начерки (див. прим. № 170 і 174).
Попередні місця збереження: Музей української старовини В. В. Тарновського в Чернігові (Каталог, т. II, стор. 4, № 21), Чернігівський обласний історичний музей, Галерея картин Т. Г. Шевченка, Харків.
На звороті рисунок «Український шинок» (див. № 174).
Національний музей Тараса Шевченка, інв. № г – 771.
І. М. Вериківська, В. О. Судак
Український шинок та інші ескізи і начерки. Папір, олівець (25 × 33,5 см). [1836 – 1838; 1840].
Справа внизу олівцем напис: 2 р.
В центрі аркуша один з ескізів до однойменної картини В. І. Штернберга, за яку, в числі інших семи робіт, художник в 1837 р. одержав від Академії художеств другу золоту медаль [див. «Живопись XVIII – начала XX века (до 1917 года)», М., Государственная Третьяковская Галлерея, 1952, стор. 475].
Збоку за межами ескіза – три начерки хлопців, що борються.
На цьому ж аркуші, на тлі центрального ескіза роботи Штернберга, накреслено маленький ескіз до малюнка Т. Г. Шевченка «Хлопчик з собакою в лісі», 1840 р. Репродукцію однойменного завершеного малюнка див.
Зворот рисунка № 173.
І. М. Вериківська, В. О. Судак
Дві чоловічі постаті.
Папір, олівець (13,1 × 17,4 см). [1836 – 1839].
Справа внизу олівцем напис: у Тарн. – Н. Н.
У списках Честахівського за № 51 (61) і М. Лазаревського за № [13] рисунок зареєстровано як роботу Штернберга.
Рисунок за сюжетом міг бути виконаний Штернбергом або в роки його перебування на Україні, або під час перебування в Оренбурзі та його околицях, тобто між 1836 та 1839 рр.
Попередні місця збереження: Музей української старовини В. В. Тарновського в Чернігові (Каталог, т. II, стор. 4, № 21), Чернігівський обласний історичний музей, Галерея картин Т. Г. Шевченка, Харків.
Національний музей Тараса Шевченка, інв. № г – 917.
І. М. Вериківська, В. О. Судак
Табір в лісі. Кольоровий папір, білило, акварель
(29,7 × 22,3 см), (25,7 × 19,6 см). [V – XI 1839].
Зліва внизу рукою Честахівського олівцем позначено: ч. 56 та напис олівцем рукою невідомого: 1 рб.
Аркуш з рисунком табору в лісі був розрізаний самим художником на дві частини, звороти яких використано для двох інших краєвидів: «Ірендик» та «Сакмарський городок». «Ірендик» має розмір 29,7 × 22,3, а другу частину з рисунком «Сакмарський городок» художником було обрізано і по висоті і по ширині, 25,7 × 19,6 см.
За характером зображення рисунок «Табір в лісі» можна віднести до робіт Штернберга, виконаних ним під час перебування в травні – листопаді в околицях Оренбурга.
Ліва частина аркуша (з рисунком «Ірендик» на звороті) зберігалася у Шевченка і після його смерті разом з іншими роботами Штернберга була внесена до списків Честахівського за № 56 і М. Лазаревського за № 9. Права частина (з рисунком «Сакмарський городок» на звороті) в цих списках не зазначена.
Обидві частини аркуша належали потім А. О. Козачковському, В. П. Коховському, С. Д. Бразоль, Музей української старовини В. В. Тарновського в Чернігові (Каталог, т. II, стор. 4, № 21), Чернігівський обласний історичний музей, Галерея картин Т. Г. Шевченка, Харків.
Національний музей Тараса Шевченка, інв. № г – 778 та г – 784.
І. М. Вериківська, В. О. Судак
Ірендик. Кольоровий папір, олівець
(22,3 × 29,7 см). [VII 1839].
Справа вгорі рукою Честахівського чорнилом позначено: № 56. Внизу посередині рукою Штернберга неточна назва: Ерендыкъ, справа внизу : 9.
У списках Честахівського за № 56 та М. Лазаревського за № 9 рисунок зареєстровано як роботу Штернберга.
Гірський хребет Ірендик Штернберг переїздив під час подорожі від Оренбурга до Златоуста в липні 1839 р. (див. також № 391 – 392). Цю подорож він описав у листі до В. І. Григоровича від 20 серпня 1839 року [Рукописний відділ Державної публічної бібліотеки ім. М. Є. Салтикова-Щедріна в Ленінграді, збірка П. Л. Вакселя, № 4917].
Зворот лівої частини рисунка «Табір в лісі».
Національний музей Тараса Шевченка, інв. № г – 778.
І. М. Вериківська, В. О. Судак
Сакмарський городок. Кольоровий папір, олівець
(19,6 × 25,7). 31.VII [1839].
Зліва внизу олівцем рукою Штернберга напис: Сакмарск… гор… – 31 июля; справа вгорі чорнилом позначено: № 116 – 8.
Сакмарський городок – населений пункт на березі р. Сакмари в межах кол. Оренбурзької губернії.
Про перебування на берегах р. Сакмари під час подорожі з Оренбурга до Златоуста Штернберг писав в листі від 20 серпня 1838 р. до В. І. Григоровича:
«Двадцатого июля мы выехали из кочевки, на другой день вечером мы прибыли в Преображенский завод, поднявшися на гору мы увидели множество рядов старых скал, покрытых местами темным сосновым лесом – это берега Сакмары» [Відділ рукописів Державної публічної бібліотеки ім. М. Є. Салтикова-Щедріна, збірка П. Л. Вакселя, № 4917].
Зворот правої частини рисунка «Табір в лісі».
Національний музей Тараса Шевченка, інв. № г – 784.
І. М. Вериківська, В. О. Судак
Ліс у гористій місцевості. Начерк. Кольоровий папір, олівець (29,3 × 21,8 см), (25,1 × 16,9 см). [V – XI 1839].
Вгорі поверх напису олівцем 23; чорнилом позначено: № 116 – 33.
Рисунок розрізаний на дві частини, звороти яких використано для двох інших зарисовок. Одна з цих частин (ліва) має розмір 29,3 × 21,8 см, а друга, яку до використання її звороту було обрізав художник і по висоті і по ширині, має 25,7 × 16,9 см.
За характером місцевості та прийомами виконання краєвид дуже близький до інших рисунків В. І. Штернберга, виконаних ним під час перебування в травні – листопаді 1839 р. в околицях Оренбурга.
Рисунок на звороті правої частини аркуша «Вид на озеро біля міста між горами» зберігався у Шевченка і після його смерті разом з іншими роботами В. І. Штернберга ввійшов до списків Честахівського за № 55 і М. Лазаревського – за № [8]. Де знаходилася друга (ліва) частина аркуша, на звороті якої рис. «Губерля», невідомо. Обидві частини аркуша належали потім Музею української старовини В. В. Тарновського в Чернігові (Каталог, II, стор. 4, № 21), Чернігівському обласному історичному музею, Галереї картин Т. Г. Шевченка, Харків.
Національний музей Тараса Шевченка, інв. № г – 785 та г – 777.
І. М. Вериківська, В. О. Судак
Губерля. Кольоровий папір, олівець
(21,3 × 29,3 см). [VIII 1839].
На рисунку олівцем напис: Губерля.
Губерля – селище на березі однойменної річки недалеко від Орська. В цій місцевості В. І. Штернберг був у серпні 1839 р., подорожуючи від Златоуста до Оренбурга, про що він писав в листі до В. І. Григоровича від 20 серпня 1839 р.:
«На с[евер] от Златоуста есть гора Тагонай, одна из самых высоких сопок уральских и самое живописное место, которое я видел в нашем вояже. Тут мы переночевали и возвратились в Златоуст, откуда уже возвратились другим путем через Губерлинские горы в Оренбург» [Рукописний відділ Державної публічної бібліотеки ім. М. Є. Салтикова-Щедріна, збірка П. Л. Вакселя, № 4917].
Про Губерлю згадував і Шевченко в повісті «Близнецы»: «Переночевал он еще в Губерле (предпоследняя станция перед Орской крепостью), собственно для того, чтобы полюбоваться на другой день Губерлинскими горами».
Зворот лівої частини рис. «Ліс у гористій місцевості».
Національний музей Тараса Шевченка, інв. № г – 785.
І. М. Вериківська, В. О. Судак
Вид на озеро біля міста між горами. Кольоровий папір, олівець (16,9 × 25,7 см). [V – XI 1839].
У списках Честахівського за № 55 і М. Лазаревського за № [8] рисунок зареєстровано як роботу Штернберга.
За характером краєвиду рисунок міг бути виконаний Штернбергом під час його перебування в травні – листопаді 1839 р. в околицях Оренбурга.
Зображення цього ж краєвиду з трохи іншої точки повторено в іншому рисунку.
Зворот правої частини рис. «Ліс у гористій місцевості».
Національний музей Тараса Шевченка, інв. № г – 777.
І. М. Вериківська, В. О. Судак
Вид на озеро біля міста між горами.
Папір, олівець (19,4 × 27,3 см). [V – XI 1839].
Справа вгорі рукою Честахівського чорнилом позначено: 53 (остання цифра написана поверх цифри 6).
У списках Честахівського за № 53 і М. Лазаревського за № [6] рисунок зареєстровано як роботу Штернберга.
За характером пейзажу цей рисунок міг бути зроблений Штернбергом під час перебування в травні – листопаді 1839 р. в околицях Оренбурга.
Зображення цього ж пейзажу з трохи іншої точки повторене на іншому однойменному рисунку.
Попередні місця збереження: Музей української старовини В. В. Тарновського в Чернігові (Каталог, т. II, стор. 4, № 21), Чернігівський обласний історичний музей, Галерея картин Т. Г. Шевченка, Харків.
На звороті рисунок «Граються в мухи».
Національний музей Тараса Шевченка, інв. № г – 775
І. М. Вериківська, В. О. Судак
Граються в мухи. Ескіз.
Папір, олівець (19,4 × 27,3 см). [V – XI 1839].
Зліва внизу чорнилом позначено: 6. Названо за списком Честахівського (№ 53), у М. Лазаревського (№ 6) – «Игра в горелки».
Зворот рисунка № 182.
І. М. Вериківська, В. О. Судак
Краєвид з лісом та горами. Кольоровий папір, олівець (21,8 × 29,4 см). [V – XI 1839].
Справа вгорі рукою Честахівського чорнилом позначено: № 51.
У списках Честахівського за № 51 і М. Лазаревського за № [4] рисунок зареєстровано як роботу В. І. Штернберга.
За характером зображеної місцевості рисунок міг бути зроблений Штернбергом під час його перебування в травні – листопаді 1839 р. в околицях Оренбурга.
Попередні місця збереження: Музей української старовини В. В. Тарновського в Чернігові (Каталог, т. II, стор. 4, № 21), Чернігівський обласний історичний музей, Галерея картин Т. Г. Шевченка, Харків.
На звороті начерк коня.
Національний музей Тараса Шевченка, інв. № г – 773.
І. М. Вериківська, В. О. Судак
Кінь. Начерк. Кольоровий папір, олівець
(21,8 × 29,4 см). [V – XI 1839].
Зворот рисунка № 184.
І. М. Вериківська, В. О. Судак
Вершник. Начерк.
Папір, олівець (23,9 × 35 см). [V – XI 1839].
Справа вгорі рукою Честахівського чорнилом позначено: № 52; зліва внизу олівцем напис: У Тарн. Ниж. Над. [?].
У списках Честахівського за № 52 і М. Лазаревського за № [5] рисунок зареєстрований як робота Штернберга.
Одяг вершника, а також типи вершників, зображених на звороті цього рисунка, свідчать, що рисунок міг бути виконаний Штернбергом в травні – листопаді 1839 р. під час перебування в Оренбурзькому краї.
Попередні місця збереження: Музей української старовини В. В. Тарновського в Чернігові (Каталог, т. II, стор. 4, № 21), Чернігівський обласний історичний музей, Галерея картин Т. Г. Шевченка, Харків. На звороті начерк двох вершників та солдата з конем (№ 187).
Національний музей Тараса Шевченка, інв. № г – 774.
І. М. Вериківська, В. О. Судак
Два вершники і солдат з конем. Начерк. Папір, олівець (23,9 × 35 см). [V – XI 1839].
В списку Честахівського обидва вершники названі татарами. Зворот рисунка № 186.
І. М. Вериківська, В. О. Судак
Бухарці. Папір, олівець (25,8 × 19,7 см). [V – XI 1839].
Справа вгорі рукою Честахівського позначено: № 58. Справа внизу олівцем напис: у Тарн. – Нижн. Н. та чорнилом: 11.
У списках Честахівського за № 58 та у М. Лазаревського за № [11] рисунок зареєстровано як роботу Штернберга під назвою «Бухарці».
У верхній частині аркуша легкий начерк ескіза, мабуть, до картини «Група казахів на міновому дворі», в нижній – постаті чоловіка у східному одязі.
Про роботу на цей сюжет Штернберг писав у листі до В. І. Григоровича від 20 серпня 1839 р.: «Я начал писать группу киргизов, на меновом дворе с натуры, чтоб, по крайней мере, что-нибудь оконченное привезти в Петербург» [«Звезда Востока», 1954, № 5, стор. 114].
Попередні місця збереження: Музей української старовини В. В. Тарновського в Чернігові (Каталог, т. II, стор. 4, № 21), Чернігівський обласний історичний музей, Галерея картин Т. Г. Шевченка, Харків.
На звороті начерки облич казахів.
Національний музей Тараса Шевченка, інв. № г – 780.
І. М. Вериківська, В. О. Судак
Обличчя казахів. Начерки.
Папір, туш (19,7 × 25,8 см). [V – XI 1839].
Зворот рисунка № 188.
І. М. Вериківська, В. О. Судак
Портрет Василя Івановича Штернберга, група біля вікна та зарисовки корів. Начерки.
Папір, олівець (23,1 × 32 см). [І 1840].
Справа вгорі рукою Честахівського чорнилом позначено: № 48. Справа внизу рукою М. Лазаревського: № 1.
В списках Честахівського за № 48 і М. Лазаревського за № 1 рисунок зареєстровано як роботу Штернберга.
В групі біля вікна крайній зліва – Шевченко. Його профіль близький до карикатур роботи М. О. Степанова.
Портрет В. І. Штернберга виконано, очевидно, після повернення художника в січні 1840 р. з Оренбурга, про що згадував Шевченко у повісті «Художник»: «…сам [Штернберг], надевши башкирскую остроконечную шапку, наигрывает на гитаре».
На звороті цього рисунка кілька ескізів «Хрестовий похід під проводом Петра Пустельника» (див. т. VII, кн. 2, № 338).
Попередні місця збереження: Музей української старовини В. В. Тарновського в Чернігові (Каталог, т. II, стор. 4, № 21), Чернігівський обласний історичний музей, Галерея картин Т. Г. Шевченка, Харків.
Національний музей Тараса Шевченка, інв. № г – 770.
І. М. Вериківська, В. О. Судак
Рисунки із збірки Ф. Л. Ткаченка
Всі рисунки мініатюрного розміру і знаходяться в конверті, який був запечатаний іменною печаткою і на якому чорнилом напис: Письма и рисунки (11) Т. Г. Шевченко. Нижче: Принадлежатъ В. Л. Ткаченко 1896 года і ще нижче: Принадлежатъ В. В. Баршевскому 1902 г.
Федот Леонтійович Ткаченко – товариш Т. Г. Шевченка по Академії художеств, жив у Полтаві. В. В. Баршевський – його зять, 1923 р. подарував ці рисунки, як про це свідчить запис у книзі пожертвувань, Чернігівському обласному історичному музею.
20 жовтня 1933 р. збірка була передана з Чернігівського обласного історичного музею до Галереї картин Т. Г. Шевченка (Харків).
Кожен з рисунків цієї збірки має паперову обгортку, на якій є назва рисунка.
На лицевій стороні всіх рисунків є порядкові номери (від № 2 до 11). На зворотах рисунків № 191 – 196, 198, 199 чорнилом напис: Кн. пожертв, л. 78 12/V 1923, а на зворотах рисунків № 200, 202: Кн. пожертв., л. 79 12/V 1923.
Рисунок № 1 з цієї ж збірки – портрет К. П. Брюллова – див. у т. VII, кн. II, № 337, в числі творів, сумнівних щодо приналежності їх Шевченкові.
Рисунки в порівнянні з Шевченковими роботами професійно значно слабші і не мають аналогій в художній спадщині Шевченка.
Попередні місця збереження: власність Ф. Л. Ткаченка, В. В. Баршевського, Чернігівський обласний історичний музей, Інститут Тараса Шевченка, Харків, Галерея картин Т. Г. Шевченка, Харків.
Національний музей Тараса Шевченка, інв. № г – 686 – 695.
З. В. Лашкул
Портрет Г. Ф. Квітки-Основ’яненка.
Папір, олівець (8,7 × 6,8 см).
Зліва чорнилом внизу позначено: № 2.
Національний музей Тараса Шевченка, інв. № г – 686.
З. В. Лашкул
Хлопчик, що малює. Папір, олівець (10 × 6,4 см).
Внизу посередині чорнилом позначено: № 3.
Національний музей Тараса Шевченка, інв. № г – 687.
З. В. Лашкул
Голова козака. Папір, олівець (7,5 × 6,8 см).
Справа внизу чорнилом позначено: № 4.
Національний музей Тараса Шевченка, інв. № г – 688.
З. В. Лашкул
Возний з п’єси І. П. Котляревського «Наталка Полтавка». Папір, олівець (8,7 × 6,7 см).
Справа внизу чорнилом позначено: № 5.
Національний музей Тараса Шевченка, інв. № г – 689.
З. В. Лашкул
Портрет Ф. Л. Ткаченка.
Папір, олівець, туш, перо (7,7 × 6,4 см).
Справа внизу чорнилом позначено: № 6.
На звороті рисунка італійським олівцем рукою невідомого напис: Федорь Лентьевичъ Ткаченко.
На паперовій обгортці рисунка чорнилом рукою невідомого напис: Фед. Леонтьевич Ткаченко, приятель Шевч. по Академии художеств, от которого эти рисунки перешли к его дочери, жене В. В. Баршевского, пожертвовавшего их в Черниг. музей.
Національний музей Тараса Шевченка, інв. № г – 690.
З. В. Лашкул
Портрет хлопчика. Папір, олівець, перо (7,5 × 6,7 см).
Справа внизу чорнилом позначено: № 7.
На звороті рисунок «Голова людини».
Національний музей Тараса Шевченка, інв. № г – 691.
З. В. Лашкул
Голова людини в брилі. Папір, олівець.
Зворот рис. № 196.
З. В. Лашкул
Портрет старої жінки. Папір, олівець (6,7 × 5,5 см).
Справа внизу чорнилом позначено: № 8.
На паперовій обгортці рисунка чорнилом рукою невідомого напис: (По словам жены В. В. Баршевского, лично знавшей Шевченку, – это рисунок бабушки, но наверное она утверждать этого не может).
Національний музей Тараса Шевченка, інв. № г – 692.
З. В. Лашкул
Голова молодої жінки. Папір, олівець (6,1 × 3,5 см).
Зліва внизу чорнилом позначено: № 9.
На паперовій обгортці рисунка чорнилом рукою невідомого напис: По словам жены Баршевского, рисунок Гликерии.
Національний музей Тараса Шевченка, інв. № г – 693.
З. В. Лашкул
Голова літнього чоловіка з бородою.
Папір, олівець (6 × 3,7 см).
Внизу посередині чорнилом позначено: № 10.
На звороті рисунок «Чорнильниця».
Національний музей Тараса Шевченка, інв. № г – 694.
З. В. Лашкул
Чорнильниця. Папір, олівець.
Зворот рисунка № 200.
З. В. Лашкул
Голова чоловіка у високій шапці.
Папір, олівець (6,2 × 3,5 см).
Внизу посередині чорнилом позначено: № 11.
В неопублікованих матеріалах О. П. Новицького до академічного видання Т. Г. Шевченка помилково ототожнюється з постаттю козака на рисунку Шевченка «Смерть Потьомкіна» до «Истории Суворова».
Національний музей Тараса Шевченка, інв. № г – 695.
З. В. Лашкул
Рисунки із збірки Закревських
1919 р. О. М. Горький придбав у М. Г. Бенкендорф-Закревської збірку рисунків, виконаних олівцем та пером на 46-ти аркушах. Збірку супроводжувала записка:
Рисунки Тараса Шевченко достались мне отъ брата моего деда, Виктора Алексеевича Закревского (1807 – 1858 гг.), бывшаго въ большой дружбе съ поэтомъ съ 1844 г. Рисунки хранились среди его бумагъ и перешли мне вместе съ имениемъ въ Полтавской губ. после смерти моего брата, въ 1906 г. Марія Игнатьевна Бенкендорфъ, рожденная Закревская.
Нижче на цій же записці чорнилом, рукою О. М. Горького, напис: Рисунки эти куплены мною у М. И. Бенкендорфъ-Закревской 25-го октября 1919 г. в Петербурге. М. Горькій.
Ще нижче зліва олівцем напис: Всех 46 рисунковъ Б. Модзалевский. № 46 не рисунковъ, а отдельныхъ листочковъ. Ад[олъф].
Цю збірку О. М. Горький передав до Літературного музею Інституту російської літератури АН СРСР («Пушкинский дом»), Ленінград, звідки вона по акту від 10 березня 1930 р. за № 32 надійшла до Галереї картин Т. Г. Шевченка, Харків і занесена до інвентаря, як приписувана Шевченкові, а звідти до Національного музею Тараса Шевченка, де також зареєстрована як збірка рисунків, приписуваних Шевченкові.
Більшість рисунків цієї збірки – начерки жіночих і чоловічих постатей, окремих голів та еротичних сцен. За виконанням рисунки технічно безпорадні, одноманітні, обличчя майже у всіх жінок подібні одне до одного; низький технічний рівень рисунків свідчить про виконання їх дилетантом. Незначна частина рисунків цієї збірки виконана дещо в іншій, але також не Шевченковій манері.
Всі рисунки мають порядкову нумерацію від № 1 до № 46, проставлену в Галереї картин Т. Г. Шевченка, Харків.
Попередні місця збереження: власність В, О. Закревського, М. Г. Бенкендорф-Закревської, О. М. Горького, Літературний музей Інституту російської літератури АН СРСР («Пушкинский дом»), Ленінград, Інститут Тараса Шевченка, Харків, Галерея картин Т. Г. Шевченка, Харків.
Національний музей Тараса Шевченка, інв. № г – 318 – 363.
Н. П. Прокопенко
Малюнки з альбома М. П. Обручевої.
Папір, акварель
17 березня 1936 р. з Київського державного музею українського мистецтва до Галереї картин Т. Г. Шевченка (Харків) надійшов альбом малюнків, який належав М. П. Обручевій. Чотири акварелі з цього альбома було експоновано в Галереї картин Т. Г. Шевченка і записано до інвентарних книг як роботи Шевченка, а саме: 1) Форт Кара-Бутак (20,2 × 29,9 см); 2) Укріплення Іргиз-Кала (20,4 × 29,5 см); 3) Укріплення Раїм (20,4 × 29,7 см); 4) Шхуни біля укріплення Кос-Арал (20,2 × 29,5 см).
Всі чотири акварелі є досить вмілими, але не точними за рисунком і колоритом копіями з робіт Т. Г. Шевченка, оригінали яких зберігаються в Національному музеї Тараса Шевченка (репродукції та коментарі до них див. Форт Кара-Бутак, Укріплення Іргиз-Кала, Укріплення Раїм. Вид з верфі на Сир-Дар'ї та Шхуни біля укріплення Кос-Арал).
Національний музей Тараса Шевченка, інв. № г – 788, 789, 790 і 872.
К. В. Чумак
Портрети та рисунки з архіву Туркестанського стрілецького батальйону.
За літературними даними [К. Давиденко, Спомини про Т. Шевченка, журн. «Життя і знання», Львів, 1933, № 3, стор. 65], в архіві Туркестанського, колишнього Оренбурзького, стрілецького батальйону було знайдено 4 роботи Шевченка: 1) портрет Шевченкового денщика Галущенка; 2) Виміна з киргизами російських полонених, полотно; 3) Піраміда з людських черепів, рисунок; 4) Портрет командира батальйону полковника Вериги.
Перевіркою на місці не вдалося встановити наявність цих рисунків в архіві і підтвердити, що вони тут колись зберігалися. Незалежно від цього можливість виконання Шевченком рисунків на подібні сюжети заперечується тим, що: 1) Шевченко як солдат не міг мати в своєму розпорядженні денщика, 2) Шевченко не був свідком епізодів з туркестанських війн (виміна полонених), 3) в час перебування Шевченка на засланні в складі Оренбурзького батальйону полковника на прізвище Верига не було.
В. Я. Ткаченко
Рисунки з альбома Ольги Сократівни Чернишевської. Папір, олівець.
Альбом належав Будинку-музею М. Г. Чернишевського в м. Саратові, нині зберігається в Центральному державному архіві літератури та мистецтва СРСР у Москві.
Вперше ці рисунки як шевченківські експонувались художником В. В. Мате на виставці творів Т. Г. Шевченка в Петербурзькій Академії художеств 1911 р.
Одну із зарисовок – «Саша Чернишевський верхи на коні» – як роботу Шевченка вперше опубліковано в 1925 р.
1939 р. Д. М. Косарик у статті «Т. Г. Шевченко і М. Г. Чернишевський» [«Образотворче мистецтво», К., 1939, № 2 – 3, стор. 64] подав відомості про наявність п’яти рисунків Шевченка в альбомі О. С. Чернишевської. Того ж року фоторепродукції з них були експоновані на республіканській ювілейній шевченківській виставці в Києві (Каталог, № 294).
М. Шагінян у книзі «Шевченко» [М., 1941, стор. 254] повідомила, що всі ці рисунки Шевченко виконав близько 1859 р. в Любані на дачі у Чернишевських, на що вказує власноручний напис сина М. Г. Чернишевського Михайла, зроблений під одним із рисунків.
Л. Хінкулов у книзі «Тарас Шевченко» [М., 1960, стор. 390 – 391] уточнює можливу дату виконання цих рисунків, обмеживши її травнем 1859 р. – коли Чернишевські поселились на дачі на Петровському острові.
До числа цих зарисовок, помилково приписуваних Шевченку, належать: 1) Голова казаха та начерк старечого профілю (італійський олівець); 2) Саша Чернишевський верхи на коні (графітний олівець), на якому внизу олівцем рукою М. М. Чернишевського зроблено напис: Наброски Т. Г. Шевченки в альбом О. С. Чернышевской около 1859 г. (на лошади сын Н. Г. Чернышевского – Александр); 3) Група казахів. Осідланий кінь (італійський олівець); 4) Старий мусульманин з палицею (графітний олівець); 5) Вівця (італійський олівець).
Усі зарисовки виконані без знання елементарної професійної грамоти рисунка і за характером лінії, штриховки, передачі об’ємної форми предметів не мають нічого спільного з олівцевими портретами Шевченка та його зарисовками казахів часу заслання. Також різко відмінні примітивні начерки коня в рисунках з альбома О. С. Чернишевської від зображення коня на відомому малюнку Шевченка «Казах на коні» та від його ескізних зарисовок коня в експедиційних альбомах (Коні, Верблюди. Кінь, Казах-вершник, Селище серед степу). Ще більша різниця між зображенням дерев в альбомі О. О Чернишевської та у пейзажах роботи Шевченка.
В. Я. Ткаченко
Подається за виданням: Тарас Шевченко Повне зібрання творів у 10-и томах. – К.: вид. АН УРСР, 1963 р., т. 10, с. 76 – 87 (примітки).