Вступне слово
Олександр Кониський
Життя Т. Г. Шевченка завжди інтересувало мене до високого ступня, а проте до р. 1891 не приходило мені ніколи на думку взятися до написання його життєпису. – Спонукало ж мене до праці, що нині подаю, от що:
Коли р. 1891 стало знати, що справу реорганізації Товариства ім. Шевченка на Товариство наукове можна уважати доведеною до здійснення, я бажав, щоб першим виданням зреформованого товариства була можливо повна, докладна життєпись патрона Товариства, написана рідною його мовою. З просьбою написати таку життєпись вдавався я до чотирьох учених українців, що, як я запевне відав, інтересувались життям нашого поета і працювали – хто коло життєпису, хто коло розгляду творів поета. На жаль «брак часу» не дав шановним ученим сповнити це.
Відаючи, що вп. М. К. Чалий злаштував друге видання своєї праці «Тарас Шевченко и его произведения», я вдався до нього, просячи чи не переложив би він свою працю на рідну мову і дав видати нашому Товариству. Д. Чалий перекладу на себе не взяв, але, нехай здоров буде, згодився, щоб я переложив його працю і охоче дав мені перечитати першу главу своєї праці, улаштованої до другого видання. Перечитавши її в гурті з близькими до мене людьми і порадившись, ми впевнилися, що братися за перекдад не можна, а ще менш можна сподіватися можливості виконати умови перекладу. Тим часом наближалася година друковати першу книжку органа зреформованого Товариства – «Записок». Авжеж та перша книжка повинна була містити невідмінно біографічну працю про Шевченка. Тоді я за порадою Василя Вовка-Карачевського (земля йому перомнаписав і перечитав близьким своїм товаришам свій нарис «Дитинний вік Шевченка» – і подавши його до «Записок» став на тому, щоб збирати життєписний матеріал та переглядаючи його критично, написати нариси про ціле життя генія нашого слова.
Впродовж майже п’яти літ я не жалів ні часу, ні праці, ні коштів на збирання матеріалу і на неминуче потрібні поїздки кілька разів на села, де перебував Шевченко під час важніших моментів свого віку до заслання. Як спроможно було і як зумів, я написав і надруковав в «Записках» і «Зорі» свою працю, обнявши ціле життя многострадального поета.
Тим часом Виділ нашого Товариства вдався до мене: чи не взявся б я з своїх нарисів скомпонувати суцільну біографію Шевченка? Я охоче згодився на це, спонуканий двома причинами: а) пишучи свої нариси, я інде через власний недогляд не спожив іншого матеріалу життєписного; опріч того, заким друковалися нариси, поприходили до мене нові матеріали, і декотрі такі, що уважаючи на них, треба перемінити де в чому не тільки деталі, а часом і грунтовий погляд на той чи сей факт; – і b) Рік 1898 – рік ювілеїв (250 літ від початку Хмельнищини; 100 літ від часу першого видання «Енеїди» Котляревського; 50 літ від часу скасування в Галичині кріпацтва) – є першим ювілейним роком нашого Товариства 25 літ його існування. Невіддільною частиною святкування того повинно бути видання, присвячене пам’яті патрона Товариства – дійсного родоначальника нашої літератури, яко сили національно-культурної; оновителя нашого слова і покажчика поступового шляху в сфері національних і гуманно-демократичних ідей.
Одначе зібрані і згуртовані мною матеріали все ще не повні, а через те і чимало ще прогалин в житті Шевченка; до того ж ще не маємо: ні історії його творчості, ні критичного розгляду його творів; та й невідомо чи скоро діждемося ми всього того, без чого повна життєпись, така, щоб всіма сторонами обіймала життя художника, поета, Українця і чоловіка, діло не можливе.
Праця, яку я подаю – далека ще від такої бажаної життєписі; я вважаю її тільки хронікою Шевченкового життя і прошу як таку її трактувати.
Матеріал, яким я орудував, я пильнував, простуючи хронологічною стежкою, упорядковати так, щоб він давав читачеві можливо певну відповідь на питання: що за чоловік був Тарас Шевченко? Який його портрет матеріальний? яка була його постать, вдача, характер, серце? чи любив він гроші, чи дбав про вигоди свого матеріального життя? чи любив жіноцтво? які були відносини його до жіноцтва, до близьких йому кревняків і приятелів, до людей взагалі? чого вимагав від людей в своїх зносинах з ним? чи відрізняв в відносинах українців і не-українців? що саме і більш за все сприяло і шкодило розвиткові його яко художника і яко поета? коли, де саме і під впливом кого, або чого написав він свої твори? яка була його освіта і розвиток взагалі? хто були його керманичі і поклонники? і нарешті розгорнути ті душевні його прикмети, що давали, дають і даватимуть йому поклонників.
Чи відповідає моя праця на такі питання – судити не мені; я скажу тільки, що я зробив, що спроможен був зробити, і щасливий тим, що на краю моєї сорокалітньої письменської діяльності стане праця про життя того чоловіка-українця, якого я глибоко і побожно шаную.
Є ще одно – найголовніше питання: які були у Шевченка ідеали в найважніших сферах життя людського? але на це питання хроніка моя відповіді не дає; відповісти на це питання повинен критичний розгляд Шевченкових творів.
У Києві 14 (26) – V – 1897.
О. К.
Примітки
Подається за виданням: Кониський О. Тарас Шевченко-Грушівський. – Львів: 1898 р., т. 1, с. 3 – 5.