14 [января]
Тарас Шевченко
Варіанти тексту
|
||
Сегодня случайно зашел я к Пиуновой, речь зашла о конце конце ее театрального года, о возобновлении контракта. Ей, бедняжке, ужасно не хочется оставаться в Нижнем, а не знает, куда девать себя. В Казань ей и хотелось бы, но она боится там какой-то Прокофьевой, не соперницы, но ужасной интриганки. В таком ее горе я предложил ей посильные услуги. Я напишу письмо директору Харьковско[го] театра и буду просить Михайла Семеновича Щепкина о ее заступничестве. Как бы это хорошо было, если б удалося ей переселиться в Харьков.
Примітки
…боится там какой-то Прокофьевой… – Йдеться про актрису Казанського театру. Умову з антрепренером у Казані К.Б. Піунова уклала і в наступному сезоні (1858–1859 рр.) грала вже там. Тоді Казанський театр був одним із кращих російських провінційних театрів.
Я напишу письмо директору Харьковско[го] театра и буду просить… Щепкина о ее заступничестве. – Про творчу долю К.Б. Піунової, безперечно, йшлося під час перебування М.С. Щепкіна в Нижньому Новгороді. Харківський театр належав до найстаріших, був створений ще наприкінці XVIII ст. [див.: Пилипчук Р. У дощепкінський період: З історії театру в Харкові і Полтаві (1808–1816 рр.) // Український театр. – 1986. – № 6. – С. 26–29]. М.С. Щепкін грав тут протягом кількох сезонів; 1819 р. силами харківської трупи на чолі з ним у Полтаві була поставлена «» І.П. Котляревського (ця вистава започаткувала український професійний театр). У 1850-ті роки у Харкові працювала змішана російсько-українська трупа.
Л. Н. Большаков (за участю Н. О. Вишневської)