Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

26.11.1844 р. До Я. Г. Кухаренка

26 листопада 1844 р. С.-Петербург 1844, ноября 26, С.П.б.

Друже мій! єй-богу, й досі не знаю, що я за погань на сім світі. Сказать би ледащо, так же ні, бо б'юсь, як овечий хвіст по… Сказать гордий, так ти ж мене знаєш. Та й після чого мені кирпу драть? далебі я чортзна-що. Оце другий рік, як я з тобою не балакаю, друже мій, а чому? і сам не знаю. Вертишся ти у мене всякий день на думці і на серці, а ти, може, думаєш?.. Та цур йому, не думай, братику, про мене нічого поганого. Далебі я не поганший меж людьми. Єй-богу, не знаю, з чого й начинать і що тобі розказувать. Був я уторік на Україні – був у Межигорского Спаса. І на Хортиці, і скрізь був і все плакав, сплюндрували нашу Україну катової віри німота з москалями, щоб вони переказилися.

Заходився оце, вернувшися в Пітер, гравировать и издавать в картинах остатки нашої України. На тім тижні вийде 6-ть картин, і тобі пришлю. Я на те літо буду у Таганрозі, напиши, будь ласкав, як там найти шлях до тебе, от набалакаємось!

На Різдвяних святках наші земляки отут компонують театр у Медицинській академії. Так я думав, щоб ушкварить твій «Чорноморський побит», але тепер уже пізно, а якби ти його звелів переписать гарненько та прислав к Великодню, то б це так. А тепер вони розучують «Москаля-чарівника», «Шельменка», «Сватання на Гончарівці» і мого «Назара Стодолю».

З поганими отими черкесами я частенько отут зострічаюсь, але про тебе вони ні один нічого мені не казали, хоч я їх і розпитував. Шамрай собі хлопець, як того треба. Але воно, здається, сирота і не пащекує собі на лихо.

Оставайся здоров, друже мій. Низенько кланяюсь твоїй жінці. Гулак і все товариство здравствує. Хтодот, нівроку йому, в Полтаві оженився та й байдуже, а я тим часом бурлакую.

Чого ти сам собі хочеш, то й я тобі того желаю.

Т. Шевченко

1844, ноября 26, С.П.б.

Чом ми не зострілися в Москві ту зиму? Я там проживав той самий тиждень, що й ти. Цур йому, аж нудно згадувать.


Примітки

Подається за рукописною копією М. О. Дикарєва (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 77, № 127, арк. 20 звор.).

Вперше надруковано в газеті «Кубанские областные ведомости» (1899. – 3 квітня) з цензурною купюрою.

Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 349 – 350.

Був я уторік на Україні… – Мова йде про першу подорож поета в Україну, що тривала з другої половини травня 1843 р. до середини лютого 1844 р. Шевченко побував тоді в Києві й на Київщині, на Чернігівщині, Полтавщині, на місцях колишньої Запорозької Січі. І всюди спостерігав безчинство й сваволю кріпосників. Особливо вразило його те, що на колишніх землях Запорозького Коша господарювали німецькі та єврейські колоністи, яким царизм надав великі пільги всупереч інтересам місцевого населення [див.: Багалей Д. И. Колонизация Новороссийского края и первые шаги его по пути культуры. – К., 1889].

Межигорский Спас – Межигірський Спасо-Преображенський монастир біля Вишгорода під Києвом.

Хортиця – острів на Дніпрі, тепер входить у міську смугу м. Запоріжжя. Відігравав роль важливого стратегічного пункту в боротьбі Запорозької Січі як проти агресії султанської Туреччини і Кримського ханства, так і проти намагань польських і литовських магнатів повернути запорожців у неволю. Тут формувались і звідси виступали у визвольні походи повстанські загони під проводом Т. Трясила, І. Сулими, Б. Хмельницького, І. Сірка.

Заходився оце… гравировать и издавать в картинах остатки нашої України. – Йдеться про періодичне художнє видання «Живописная Украйна».

Я на те літо буду у Таганрозі… – У Таганрозі жив тоді Я. Г. Кухаренко, але з якихось причин Шевченко не зміг до нього приїхати.

На Різдвяних святках наші земляки отут компонують театр у Медицинській академії. – При Медико-хірургічній академії в Петербурзі в кінці 1844 р. аматорський гурток виставляв п’єси «Ревізор» Гоголя, «» і «» І. Котляревського, «» і «» Г. Квітки-Основ’яненка, «Назар Стодоля» Шевченка, «Скупий» Мольєра [див.: История Императорской военно-медицинской (бывшей медико-хирургической) академии за 100 лет. – СПб., 1898. – С. 487; Шубравський В. Є. Драматургія Т. Г. Шевченка. – С. 108 – 109].

З поганими отими черкесами я частенько отут зострічаюсь… – Так жартівливо поет називав учнів Академії мистецтв, які вчились на кошти кубанського козацького війська, Єлисея Демидовича Черника і Павла Панасовича Шамрая. Вони були добрі знайомі Шевченка і Я. Г. Кухаренка.

Шамрай – Павло Панасович Шамрай (роки народження і смерті не відомі) – вчився в одній групі з Шевченком в Академії мистецтв, виходець з Кубані. З 1842 р. – некласний художник історичного живопису. В 1844 р. брав участь у художньому розпису Ісааківського собору в Петербурзі, а пізніше – собору в Катеринодарі (тепер Краснодар).

Гулак – С. С. Гулак-Артемовський. Наприкінці листа дописка Гулака-Артемовського:

«Спасибі вам, добродію, за пам’ять обо мні; нехай Вам Бог пошле здравіє і спасеніє; на враги побіду і одолініє, і да сохранить Вас і всіх окружающих Вас от огня, меча і нашествія іноплеменников. Амінь. Любящий Вас Семен Артемовський Гулак».

Хтодот – Ф. Л. Ткаченко.

В. Є. Шубравський

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 30 – 31 (текст), с. 325 – 326 (примітки).