Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

22 – 25.08.1860 р. До В. Г. Шевченка

22 – 25 серпня 1860 р. С.-Петербург 22 августа.

Ми з тобою, здається, і розумні люде, а робимо чортзна по-якому: ти мого письма не дождешся – пишеш мені, а я, на тебе дивлячись, тобі одвітую, не знавши, що ти мені писатимеш. Розумні люде, здається, так не роблять. Я сьогодня пишу до тебе, бо маю час, але на пошту письма не подам, аж поки не получу от тебе звістки о получении 1000 карбованців. Якби ти, для почину, до весни обійшовся цими грішми, то добре було б, а якщо ні, то напиши, я ще пришлю, тілько небагато.

Я оце заходився жениться, то мені, бач, і тут треба гроші; а вся надія на «Основу» та на «Кобзаря». Будущее подружіє моє зоветься Ликеря – крепачка, сирота, така сама наймичка, як і Харита, тілько розумніша од неї, письменна і по-московському не говорить. Вона землячка наша із-під Ніжина. Тутешні земляки наші (а надто панночки) як почули, що мені Бог таке добро посилає, то ще трошки подурнішали. Ґвалтом голосять: не до пари, не до пари! Нехай їм здається, що не до пари, а я добре знаю, що до пари.

Восени, як одробишся з полем і окопаєш наше будущее кипіло, вибери на тому кишлі найкраще місце і посади яблуню і грушу, на пам'ять 1860 року 28 июля. Поберемося ми після Покрови. Добре б ти зробив, якби к нашому весіллю прислав сушених карасів десяток-другий або й третій та запеченого дніпрового ляща одного, другого або й третього. Ти писав мені, що в Каневі цього добра хоч лопатою горни, а тут і за гроші не добудеш: от тобі й столиця!

В Пекарях якась вдова-попадя продає хату: купить би та к осені перевезти на грунт і поставить. А весною нехай би сестра Ярина з меншим сином перевезлася в ту хату та й хазяйнувала, а тим часом я з жінкою прибуду: то вона б і нам пораду дала. Бо я і жінка моя, хоч і в неволі і в роботі зросли, але в простому сільському ділі нічого не тямим, – то порада б сестри Ярини дуже б до ладу була і мені і Ликері.

Отаке-то скоїлось! Несподівано я до тебе приїду в гості з жінкою – сиротою і наймичкою! Сказано, коли чоловік чого добре шукає, то й найде: так і зо мною тепер трапилось. Мені тепер не жаль, що Харита трошки придурковата.

25 августа.

Добре я зробив, що позавчора не дописав сього письма і не послав тобі: сьогодня я получив твоє письмо і бачу, що ти з Кулішем аж надто расфантазировались. Книгар Кожанчиков сьогодня сказав мені от що (а він се діло добре знає): «на 3000 готовика и на 3000 кредиту в книжной торговле можно получить 10 % с усиленным трудом». Мені самому не подобається твоє сіпачество, та нема де діться! Бумаги і чай – се інша річ. Напиши ти мені гарненько, чи багато тобі треба кредиту на се діло? А тим часом отого клятого сіпачества не кидай: воно тебе хлібом годує, а хліб велика річ!

Посилаю тобі план хати. Коли ти найдеш не так, то поправ і пришли мені; а тим часом окопуй леваду і купуй ліс сосновий; на одвірки тілько і на двері купи дубового і ясенового, та на поміст – липи. Якщо дуже треба буде грошей, напиши, я добуду і пришлю. Добре було б, якби Ярина весною рано перевезлася на мій грунт: може, можна найнять у Каневі для неї хаточку на літо? Найми, а літом ми з жінкою прибудемо та вкупі порадимося, що нам робить.

Цілую твою жінку, діточок і тебе. Ш.

На надвірню комору (робочу) при случаї дубового лісу купи: нехай лежить та висихає поки що буде.


Примітки

Подається за першодруком у журналі «Основа» (1862. – № 6. – с. 20 – 22). Рік написання встановлюється за змістом (згадка про сватання до Ликери Полусмакової).

Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 440 – 441.

аж поки не получу от тебе звістки о получении 1000 карбованців. – Йдеться про гроші, надіслані на придбання земельної ділянки на Чернечій горі. Таку звістку Шевченко одержав 25 серпня 1860 р.

треба гроші; а вся надія на «Основу» та на «Кобзаря». – Гонорару за твори, передані для публікації в «Основі», Шевченко не встиг отримати: перший номер цього журналу вийшов друком лише 12 січня 1861 р. Єдиним джерелом матеріального забезпечення Шевченка в цей час був прибуток від видання «Кобзаря» 1860 р.

Будущее подружіє моє зоветься Ликеря… така сама наймичка, як і Харита, тілько розумніша од неї, письменна… – Харита – X. В. Довгополенко. У спогадах сучасників відзначається природний розум і кмітливість, але цілковита неосвіченість Ликери Полусмакової.

Нехай їм здається, що не до пари, а я добре знаю, що до пари. – Одностайно негативне ставлення оточення до його вибору дратувало Шевченка й призводило до впертого нехтування найочевиднішими аргументами.

посади яблуню і грушу, на пам’ять 1860 року 28 июля. – День шлюбної пропозиції Шевченка Ликері Полусмаковій.

Поберемося ми після Покрови. – Весілля мало відбутися після церковного свята Покрова Богородиці, яке відзначалося 1 жовтня, оскільки треба було дочекатися повернення з-за кордону М. Я. Макарова. Тим часом за допомогою Н. М. Забіли, К. І. Іванової та інших знайомих Шевченко дбав про одяг і посаг для молодої, власноручно малював ескізи вишивок тощо.

Ти писав мені, що в Каневі цього добра хоч лопатою горни… – Лист В. Г. Шевченка з такими відомостями нині не відомий.

В Пекарях якась вдова-попадя продає хату: купить би та к осені перевезти на грунт і поставить. – Джерело цих відомостей Шевченка не встановлене. Викладений тут його намір залучити до освоєння майбутньої земельної ділянки сестру Ярину не здійснився.

сьогодня я получив твоє письмо… – Цей лист В. Г. Шевченка нині не відомий.

бачу, що ти з Кулішем аж надто расфантазировались. – Йдеться про намір В. Г. Шевченка зайнятися книжковою торгівлею. П. О. Куліш підтримав цю ідею і навіть дав розпорядження Д. С. Каменецькому надіслати на адресу В. Г. Шевченка до Корсуня два ящики російських та українських книжок, випущених у друкарні П. О. Куліша:

«Он возьмется за торговлю по ярмаркам. У него есть хороші хлопці, а он – купец и платит гильдию. Этим способом он хочет попробовать книжную торговлю, а потом взяться и за неподвижную, основавши лавку в каком-нибудь удобном для этого дела городе» [Письма Кулиша к Д. С. Каменецкому // Киевская старина. – 1898. – № 6. – С. 390].

Порадившися з досвідченим книгарем Д. Ю. Кожанчиковим, Шевченко негативно поставився до цього плану.

Мені самому не подобається твоє сіпачество… – Мається на увазі служба В. Г. Шевченка в Корсуні як управителя маєтку князя П. П. Лопухіна.

Посилаю тобі план хати. – Йдеться про другий, перероблений план хати. Про первісний план див. лист до В. Г. Шевченка від 18 лютого 1860 р.

М. М. Павлюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 206 – 207 (текст), с. 510 – 512 (примітки).