22 січня

Тарас Шевченко

Переїздом із Петербургу до Вятки на службу відвідав мене сьогодні Яків Лазаревський. Він – недавно з України. Розповів про багато нових паскудств у моєму рідному краю та заразом і про сумне катеринославське повстання 1856 року, і про свого сусіду й родича М. Д. Білозерського. Цей філантроп-дідич до того обідрав своїх селян, що вони склали про нього пісню, яка кінчається так:

А в нашого Білозера

Сивая кобила,

Бодай же його побила

Лихая година.

А в нашого Білозера

Червоная хустка, –

Ой, не одна в селі хата

Осталася пустка.

Наївна, невинна помста!