1 січня

Тарас Шевченко

По дружньому весело зустрів Новий Рік у родині М. О. Брилкіна. Хоч як весело зустріли ми Новий Рік, але коли я прийшов додому, мені стало нудно.

Понудившися трохи, я подався до чарівливої родини мадам Гільде. Але нудьга знайшла мене й там. Із храму Пріапа пішов я до утрені. Ще гірше: дячки з похмілля так верещали, що я затулив вуха й пішов геть із церкви. Прийшовши додому, я ненароком взяв Біблію, розкрив… і мені попався клаптик паперу, на якому Олейников записав байку з уст Михайла Семеновича. Ця знахідка так мене втішила, що я зараз таки заходився її переписувати. Ось вона:

На улице и длинной, и широкой,

И на большом дворе стоит богатый дом,

И со двора разносится далеко

Зловоние кругом.

А виноват хозяин в том.

«Хозяин наш прекрасный, но упрямый, –

Мне дворник говорить –

Раскапывать велит помойную он яму,

А чистить не велит».

Зачем раскапывать заглохшее дерьмо

И не казнить воров, не предавать их сраму?

Не лучше ль облегчить народное ярмо

Да вычистить велеть помойную-то яму.

Авторство цієї байки приписують московському акторові Ленському. Це неподібне до водевільного куплету. Ця байка так спасенно на мене вплинула, що я, дописуючи останній вірш, уже спав.

Сьогодні ж таки представив родині Брилкіна наймилішу Катерину Борисівну Піунову (акторку). Вона захоплена цим знайомством і не знає, як мені дякувати.

Як добродійно вплинув Михайло Семенович на цю милу й талановиту істоту! Вона виросла, покращала й порозумнішала після «Москаля-чарівника», де вона грала роль Тетяни, і так чарівливо заграла, що публіка ревла з захвату. А М. С. сказав мені, що вона перша артистка, з якою він грав Михайла Чупруна з такою насолодою, і що знаменита Самойлова перед скромною Піуновою – солдатка.