«Дурні та гордії ми люди…»
Тарас Шевченко
Варіанти тексту
|
||
Дурні та гордії ми люди
На всіх шляхах, по всій усюді,
А хвалимось, що ось-то ми
І над землею і водою,
І од палат та до тюрми
Усе царі, а над собою
Аж деспоти – такі царі,
І на престолі і в неволі,
І все-то те по добрій волі,
По волі розуму горить,
Як той маяк у син[ім] морі
Чи те… в житейськім. Само так
У нас у костяній коморі
Горить розумний той маяк,
А ми оливи наливаєм
Та байдуже собі співаєм –
Чи то в годину, чи в напасть.
Орли, орли ви сизокрилі,
Поки вам лихо не приснилось,
Хоч невеличке, хоч на час!
А там – під лавою в шиночку
Сховаєтесь у холодочку.
Огонь небесний той погас,
І в тую костяну комору
Полізли свині ізнадвору,
Мов у калюжу, та й сопуть.
І добре роблять, що кують
На руки добрії кайдани
Та чарки в руки не дають
Або ножа, а то б зарані
Гарненько з лиха б напились,
А потім з жалю заридали
Та батька, матір прокляли
І тих, що до хреста держали.
А потім ніж – і потекла
Свиняча кров, як та смола,
З печінок ваших поросячих.
А потім…
Примітки
Джерело тексту:
– чорновий автограф в альбомі Шевченка 1846–1850 рр. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 108, арк. 27 звор.) [Альбом 1846 – 1850 рр.].
Подається за автографом. Автограф не датований.
Датується за місцем автографа в альбомі Шевченка між чорновими автографами поезій «Ми вкупочці колись росли…», «Готово! Парус розпустили…», «За сонцем хмаронька пливе…», «Ми восени таки похожі…», уривками деяких інших творів, написаних тим же почерком і невдовзі переписаних з альбому до «Малої книжки» серед творів 1849 р., та за часом перебування Шевченка в Раїмі у січні–квітні 1849 р., орієнтовно: січень – квітень 1849 р., Раїм.
Твір не закінчений.
Текст єдиного чорнового автографа в альбомі Шевченка 1846–1850 рр. уривається на початку фрази. Роботи над твором Шевченко не продовжив, до «Малої книжки» його не переписав.
Під час арешту поета 23 квітня 1850 р. в Оренбурзі альбом з єдиним автографом вірша «Дурні та гордії ми люди» був у нього відібраний і пересланий до III відділу, в архіві якого перебував до 1907 р.
Вперше надруковано за копією з автографа, що зберігався тоді в архіві Департаменту поліції, в журналі «Україна» [1907. – № 7/9 – С. 1–19; публікація Я. П. Забіли].
Вперше введено до збірки творів у впорядкованому В. М. Доманицьким виданні: Шевченко Т. Кобзарь. – 2-ге вид. – СПб., 1908. – С. 485–486, за першодруком.
В. Л. Смілянська
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 201 (канонічний текст), с. 462 – 463 (варіанти), с. 675 – 676 (примітки).