Логотип сайта «Тарас Шевченко»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Кобзар / 1849 р. / «Дурні та гордії ми люди…»

Кобзар

1849 р.

«Дурні та гордії ми люди…»

Тарас Шевченко

X

Варіанти тексту

Опис варіантів

Дурні та гордії ми люди

На всіх шляхах, по всій усюді,

А хвалимось, що ось-то ми

І над землею і водою,

І од палат та до тюрми

Усе царі, а над собою

Аж деспоти – такі царі,

І на престолі і в неволі,

І все-то те по добрій волі,

По волі розуму горить,

Як той маяк у син[ім] морі

Чи те… в житейськім. Само так

У нас у костяній коморі

Горить розумний той маяк,

А ми оливи наливаєм

Та байдуже собі співаєм –

Чи то в годину, чи в напасть.

Орли, орли ви сизокрилі,

Поки вам лихо не приснилось,

Хоч невеличке, хоч на час!

А там – під лавою в шиночку

Сховаєтесь у холодочку.

Огонь небесний той погас,

І в тую костяну комору

Полізли свині ізнадвору,

Мов у калюжу, та й сопуть.

І добре роблять, що кують

На руки добрії кайдани

Та чарки в руки не дають

Або ножа, а то б зарані

Гарненько з лиха б напились,

А потім з жалю заридали

Та батька, матір прокляли

І тих, що до хреста держали.

А потім ніж – і потекла

Свиняча кров, як та смола,

З печінок ваших поросячих.

А потім…


Примітки

Джерело тексту:

– чорновий автограф в альбомі Шевченка 1846–1850 рр. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 108, арк. 27 звор.) [Альбом 1846 – 1850 рр.].

Подається за автографом. Автограф не датований.

Датується за місцем автографа в альбомі Шевченка між чорновими автографами поезій «Ми вкупочці колись росли…», «Готово! Парус розпустили…», «За сонцем хмаронька пливе…», «Ми восени таки похожі…», уривками деяких інших творів, написаних тим же почерком і невдовзі переписаних з альбому до «Малої книжки» серед творів 1849 р., та за часом перебування Шевченка в Раїмі у січні–квітні 1849 р., орієнтовно: січень – квітень 1849 р., Раїм.

Твір не закінчений.

Текст єдиного чорнового автографа в альбомі Шевченка 1846–1850 рр. уривається на початку фрази. Роботи над твором Шевченко не продовжив, до «Малої книжки» його не переписав.

Під час арешту поета 23 квітня 1850 р. в Оренбурзі альбом з єдиним автографом вірша «Дурні та гордії ми люди» був у нього відібраний і пересланий до III відділу, в архіві якого перебував до 1907 р.

Вперше надруковано за копією з автографа, що зберігався тоді в архіві Департаменту поліції, в журналі «Україна» [1907. – № 7/9 – С. 1–19; публікація Я. П. Забіли].

Вперше введено до збірки творів у впорядкованому В. М. Доманицьким виданні: Шевченко Т. Кобзарь. – 2-ге вид. – СПб., 1908. – С. 485–486, за першодруком.

В. Л. Смілянська

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 201 (канонічний текст), с. 462 – 463 (варіанти), с. 675 – 676 (примітки).

Стежки

1849 р.

Попередній вірш | Перелік віршів | Наступний вірш

Кобзар

Попередній | Перелік віршів | Наступний

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2009 – 2019 М.І.Жарких (ідея, технологія, коментарі)

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 2990

Модифіковано : 6.09.2016

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.