Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

«За сонцем хмаронька пливе…»

Тарас Шевченко

Варіанти тексту

Опис варіантів

За сонцем хмаронька пливе,

Червоні поли розстилає

І сонце спатоньки зове

У синє море: покриває

Рожевою пеленою,

Мов мати дитину.

Очам любо. Годиночку,

Малую годину

Ніби серце одпочине,

З Богом заговорить…

А туман, неначе ворог,

Закриває море

І хмароньку рожевую,

І тьму за собою

Розстилає туман сивий,

І тьмою німою

Оповиє тобі душу,

Й не знаєш, де дітись,

І ждеш його, того світу,

Мов матері діти.


Примітки

Джерела тексту:

– чорновий автограф фрагмента (рядки 1–12) вірша в альбомі Шевченка 1846–1850 рр. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 108, арк. 33) [1846 – 1850 рр.];

– чистовий автограф у «Малій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 71, с. 246) [«Мала книжка»];

– чистовий автограф у «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 120).

Подається за «Більшою книжкою».

Автографи не датовано.

Датується за місцем чорнового автографа в альбомі Шевченка 1846–1850 рр., в якому записано також вірші «Дурні та гордії ми люди…», «Готово! Парус розпустили…», «Ми восени таки похожі…», уривки інших творів періоду перебування Шевченка в Аральській експедиції, а також часом зимівлі Аральської описової експедиції в 1848–1849 рр. з 26 вересня 1848 р. на Косаралі, орієнтовно: кінець вересня – грудень 1848 р., Косарал.

Найраніший відомий текст – чорновий автограф частини вірша (перших дванадцяти рядків) в альбомі Шевченка 1846–1850 рр. В автографі є незавершені рядки, багато недописаних слів, закреслень і виправлень. До «Малої книжки» Шевченко переписав твір під № 2 у другому зшитку за 1849 рік, очевидно, помилково. У вірші змальовано вечірній морський пейзаж, отже, створено його, ймовірніше, ще на Косаралі 1848 р., а не в Раїмі, куди Шевченко поїхав у січні 1849 р. Твір занесено до «Малої книжки», орієнтовно наприкінці 1849 – на початку 1850 року (до арешту 23 квітня), з ранішого автографа, очевидно, в альбомі малюнків 1846–1850 рр. Чимало варіантів вірша в «Малій книжці» та альбомі 1846–1850 рр. збігаються (рядки 1, 3, 5, 10). Головна відміна між цими джерелами – заключні чотири рядки (13–16), відсутні в незавершеному первісному автографі. Під час переписування до «Малої книжки» Шевченко виправив рядки 11 та 12.

У 1858 р., не раніше 18 березня і не пізніше 22 листопада, він переніс з «Малої книжки» до «Більшої книжки» ґрунтовно доопрацьований текст вірша. В багатьох рядках його першої частини (рядки 1–10) Шевченко зробив локальні виправлення – замінив окремі слова. Кардинальних зазнала друга частина. Відкинуто рядки 13–16. Намічені в них у «Малій книжці» картина природи та спричинені нею переживання ліричного героя розгорнуто в остаточному тексті на більшій площі, виразніше, поетично викінчено, з більшою психологічною переконливістю.

Найімовірніше, з «Малої книжки» вірш було перенесено до рукописного списку невідомої особи з окремими виправленнями Шевченка кінця 1850-х років, що належав Л М. Жемчужникову і не зберігся. Деякі відміни цього списку подав О. Я. Кониський. Всі зафіксовані ним варіанти збігаються з текстом «Малої книжки», проте охоплюють не всі розбіжності між «Малою книжкою» і «Більшою книжкою» (О. Кониський порівнював так званий список Л М. Жемчужникова з надрукованим за «Більшою книжкою» текстом вірша у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка – Львів, 1893. – Ч. 2. – С. 34; див.: Кониський О. Варіанти на декотрі Шевченкові твори // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – 1901. – Кн. 1. – С. 12).

Вперше надруковано за «Більшою книжкою» в журналі «Основа» (1861. – № 11/12. – С. 4-5).

Вперше введено до збірки творів у вид.: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1867. – С. 445 і того ж року у виданні: Поезії Тараса Шевченка. – Львів, 1867. – Т. 1. – С. 243.

Відомі нам списки вірша «За сонцем хмаронька пливе…» походять від перших його публікацій: у збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 506, оп. 1, № 4, с. 468; список з «Основи»); у рукописних «Кобзарях» – 1865, переписаному Д. Демченком (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 81, арк. 55), 1866 (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 842, арк. 51), другої половини XIX ст. (Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, І. 7450, арк. 20 звор.; список з «Основи»); в збірнику віршів та поем, без кінця, другої половини XIX ст. (Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, І, 7445, арк. 7) та ін.

Н. П. Чамата

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 116 (канонічний текст), с. 435 (варіанти), с. 618 – 619 (примітки).