«Мов за подушне, оступили…»

Тарас Шевченко

Мов за подушне, оступили

Оце мене на чужині

Нудьга і осінь. Боже милий,

Що діяти? Уже й гуляю

Віршую нищечком, грішу.

Бог зна колишнії случаї

В душі своїй перебираю

Та списую; щоб та печаль

Не перлася, як той москаль,

В самотню душу. Лютий злодій

Примітки

Джерела тексту:

– чистовий автограф у «Малій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 71, с. 271) [«Мала книжка»];

– чистовий автограф у «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 135).

Подається за «Більшою книжкою».

Автографи не датовано.

Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1848 р. та часом зимівлі Аральської описової експедиції в 1848–1849 рр. на Косаралі, орієнтовно: кінець вересня – грудень 1848 р., Косарал.

Автограф, з якого вірш переписано до «Малої книжки», не відомий. До «Малої книжки» Шевченко заніс вірш під № 14 у четвертому зшитку за 1848 рік орієнтовно наприкінці 1849 – на початку 1850 року (до арешту 23 квітня), зробивши при цьому виправлення в останньому рядку. У 1858 р., не раніше 18 березня і не пізніше 22 листопада, Шевченко переписав вірш зі змінами в рядках 4 та 13 з «Малої книжки» до «Більшої книжки».

Вперше надруковано за «Більшою книжкою» в журналі «Основа» (1862. – № 8. – С. 4).

Вперше введено до збірки творів у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1867. – С. 462, з незначною редакторською відміною в рядку 3 («осень» замість «осінь»), і того ж року – до видання: Поезії Тараса Шевченка. – Львів, 1867. – Т. 2. – С. 235, де вірш подано за «Основою».

Відомі нам списки вірша походять від першодруку в «Основі»: у збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 506, оп. 1, № 4, с. 672); у рукописних «Кобзарях» – 1861 (Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. I, 1869, арк. 9 звор.), 1865, переписаному Д. Демченком (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 81, арк. 76 звор.) та 1863–1867 (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 811, арк. 5 звор., криптонім власника: А.Ч.); у збірці «Барвінок. Пісні, вірші та байки» 1863, складеній А. І. Фесенком (Російська державна бібліотека (Москва), ф. 743, № 18, од. збер. 25, арк. 80 звор.) та ін.

Подушне – подушна подать, основний прямий податок у Російській імперії, його сплачувало все чоловіче населення, крім дворян, духівництва осіб, що перебували на державній службі, пізніше – купців та ремісників. В Україні подушна подать стягувалась з другої половини XVIII ст. до скасування її в європейській частині Росії 1887 р.

Арал – за часів Шевченка острів у південно-східній частині Аральського моря, в гирлі річки Сирдар’ї. Тепер цей острів з’єднався з суходолом. У «Малій книжці» Шевченко в примітці до цього слова пояснив: «остров».

Н. П. Чамата

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 96 (канонічний текст), с. 428 – 429 (варіанти), с. 606 – 607 (примітки).