«Ой сяду я під хатою…»

Тарас Шевченко

Ой сяду я під хатою,

На улицю гляну,

Без своєї Ганни,

Без моєї Ганнусеньки

У хрещика грають.

І граються невесело,

І не так співають

Голубки немає.

У свекрухи десь воркує,

Мене виглядає.

Примітки

Джерела тексту:

– чистовий автограф у «Малій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 71, с. 323) [«Мала книжка»];

– чистовий автограф у «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 151).

Подається за «Більшою книжкою».

Автографи не датовано.

Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1848 р. та часом зимівлі Аральської описової експедиції в 1848–1849 рр. на Косаралі, орієнтовно: кінець вересня – грудень 1848 р., Косарал.

Найраніший відомий текст – чистовий автограф у «Малій книжці», до якої вірш переписано під № 33 у сьомому зшитку за 1848 рік, орієнтовно наприкінці 1849 чи на початку 1850 року (до арешту 23 квітня), з невідомого ранішого автографа. У 1858 р., не раніше 18 березня і не пізніше 22 липня, Шевченко переніс зі змінами в рядках 3 та 9 вірш з «Малої книжки» до «Більшої книжки». Після першого рядка він помилково переписав і потім закреслив варіант рядка 3 та першу букву рядка 4.

Першодрук у журналі «Основа» (1862. – № 1. – С. 4) зроблено за «Більшою книжкою».

Вперше введено до збірки творів у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1867. – С. 471 і того ж року у виданні: Поезії Тараса Шевченка. – Львів, 1867. – Т. 1. – С. 247–248.

Відомі нам списки вірша походять від публікації в «Основі»: у збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 506, оп. 1, № 4, с 629), у рукописних «Кобзарях» – 1865, переписаному Д. Демченком (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 81, арк. 107), та другої половини XIX ст. (Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, І. 7450, арк. 14 звор.) та ін.

Хрещик – М. В. Гоголь так описує цю гру: «…2 пары, взявшись за руки, и бегут одна против другой навкресг, кто кого поймает, тот и становится с тем» [Гоголь Н. В. Игры, увеселения малороссиян // Полн. собр. соч. – М.; Л., 1952. – Т. 9. – С. 511].

Н. П. Чамата

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 131 (канонічний текст), с. 440 (варіанти), с. 629 (примітки).