Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

«У перетику ходила…»

Тарас Шевченко

Варіанти тексту

Опис варіантів

У перетику ходила

По оріхи,

Мірошника полюбила

Для потіхи.

Мельник меле, шеретує,

Обернеться, поцілує

Для потіхи.

У перетику ходила

По опеньки,

Лимаренка полюбила,

Молоденька.

Лимар кичку зашиває,

Мене горне, обнімає,

Молоденьку.

У перетику ходила

Я по дрова

Та бондаря полюбила,

Чорноброва.

Бондар відра набиває,

Мене горне, пригортає,

Чорноброву.

Коли хочеш добре знати,

Моя мати,

Кого будеш попереду

Зятем звати –

Усіх, усіх, моя мамо,

У неділеньку зятями

Будеш звати.


Примітки

Джерело тексту:

– чистовий автограф у «Малій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 71, с. 345–346) [«Мала книжка»].

Подається за цим автографом.

Автограф не датовано.

Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1848 р. та часом зимівлі Аральської описової експедиції в 1848–1849 рр. на Косаралі, орієнтовно: кінець вересня – грудень 1848 р., Косарал.

Автограф, з якого вірш переписано до «Малої книжки», не відомий. До «Малої книжки» Шевченко заніс твір під № 46 у восьмому зшитку за 1848 рік орієнтовно наприкінці 1849 – на початку 1850 року (до арешту 23 квітня). Під час переписування він замінив слово у рядку 20, виправив описку в рядку 22. До «Більшої книжки» поезію не перенесено.

Вперше надруковано за «Малою книжкою» з незначними відхиленнями у рядку 2 («горіхи» замість «оріхи») у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1867. – С. 540–541 і того ж року за цим виданням у книжці: Поезії Тараса Шевченка. – Львів, 1867. – Т. 2. – С. 248–249 (з помилкою в останньому рядку: «знати» замість «звати»).

У вірші використано мотиви й образи народних пісень «Ой піду я до млина…» та «Ой піду я в ліс по опеньки…».

Перетика, перетик – предметний образ, що відкриває вірш, може мати два тлумачення: 1) перетика – перелісок; 2) перетик – тонкоткана полотняна тканина для сорочок, яка перетикалася іншою (обарвленою або, в разі ткання білим по білому, товщою) ниткою. У творі слово вжито метонімічно для позначення верхнього дівочого вбрання [Аврахов Г. Г. Одна з недосліджених поезій Т. Шевченка: «У перетику ходила». – Дивослово. – 1998. – № 3. – С. 2–5].

Шеретувати – обдирати зерно, відділяти лузгу від ядра насіння на шеретівці – спеціальному пристрої.

Лимар – майстер, що виготовляє дрібні шкіряні речі, тут – упряж для коней.

Кичка – повстяна прокладка під хомутом, підхомутник.

Н. П. Чамата

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 147 (канонічний текст), с. 444 (варіанти), с. 642 – 643 (примітки).