«Ой не п’ються пива-меди…»
Тарас Шевченко
Варіанти тексту
|
||
Ой не п’ються пива-меди,
Не п’ється вода,
Прилучилась з чумаченьком
У степу біда.
Заболіла головонька,
Заболів живіт,
Упав чумак коло воза,
Упав та й лежить.
Із Одеси преславної
Завезли чуму,
Покинули товариші –
Горенько йому.
Воли його коло воза
Понуро стоять.
А із степу гайворони
До його летять.
– Ой не клюйте, гайворони,
Чумацького трупу,
Наклювавшись, подохнете
Коло мене вкупі.
Ой полетіть, гайворони
Мої сизокрилі,
До батечка та скажіте,
Щоб службу служили
Та за мою грішну душу
Псалтир прочитали,
А дівчині молоденькій
Скажіть, щоб не ждала.
Примітки
Джерело тексту:
– чистовий автограф у «Малій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 71, с. 327–328) [«Мала книжка»].
Подається за цим автографом.
Автограф не датовано.
Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1848 р. та часом зимівлі Аральської описової експедиції в 1848–1849 рр. на Косаралі, орієнтовно: кінець вересня – грудень 1848 р., Косарал.
Автограф, з якого вірш переписано до «Малої книжки», не відомий. До «Малої книжки» Шевченко заніс твір під № 36 у сьомому зшитку за 1848 рік орієнтовно наприкінці 1849 – на початку 1850 року (до арешту 23 квітня). При цьому він зробив виправлення в рядку 15, виправив описку у рядку 9. Пізніше, очевидно в Новопетровському укріпленні, повернувшись до тексту вірша, Шевченко олівцем замінив слово в рядку 21. До «Більшої книжки» твір не перенесено.
Вперше надруковано за «Малою книжкою» у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1867. – С. 535–536 і за цим виданням у книжці: Поезії Тараса Шевченка. – Львів, 1867. – Т. 2. – С. 245–246.
Як і поезія «У неділеньку та ранесенько…», вірш генетично пов’язаний з народними піснями, в яких розповідається про хворобу і смерть чумака в дорозі («Ой сидить пугач в степу на могилі…», «Ой ходив чумак сім рік по Дону…», «У полі криниченька…», «Молодий чумаченько воли запрягає…», «Ой в городі два явірка…» та ін.). Варіант пісні «Ой сидить пугач в степу на могилі…», записаний Шевченком орієнтовно 1846 р. в Сквирському повітрі разом з трьома іншими чумацькими піснями («Зажурився бідний сіромаха…», «А в городі Самарі…», «Чи я ж тобі не казала…»), надруковано у збірнику «Чумацкие народные песни И. Я. Рудченка» (К., 1874. – С. 143). Інший варіант цієї пісні – текст і мелодію записано співаком італійської опери О. Г. Ревуцьким від Шевченка в Петербурзі після повернення поета з заслання – надрукував Д. М. Ревуцький [Див.: Ревуцький Д. Шевченко і народна пісня // Пам’яті Шевченка: Збірник статей до 125-ліття з дня народження. – К., 1939. – С. 456–457]. «Пугача» співають чумаки в поемі «Катерина». Пісню «Ой сидить пугач в степу на могилі…», за спогадами О. С. Афанасьєва-Чужбинського, співав Шевченко, гостюючи взимку 1845 р. у Закревських в селі Березовій Рудці на Полтавщині [Русское слово. – 1861. – Кн. 5. – Май. – с. 16–17].
Із Одеси преславної Завезли чуму… – Традиційний мотив – смерть чумака з дорозі – в цих рядках трансформується за допомогою реалій сучасного Шевченкові життя – відомостей про епідемію холери, що охопила в 1847–1848 рр. більшу частину території Російської імперії, зокрема український південь. Серед інших портових міст Одеса була центром поширення хвороби. Про епідемію холери в Одесі Шевченкові написав А. І. Лизогуб у листах від 21 жовтня 1847 та від 15 липня 1848 р. [Листи до Тараса Шевченка. – К., 1993. – С. 46, 61]
Н. П. Чамата
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 135 (канонічний текст), с. 441 – 442 (варіанти), с. 633 – 634 (примітки).