Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

Царі

Тарас Шевченко


Примітки

Джерела тексту:

чистовий автограф у «Малій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 71, с. 175–187, 189–190);

чистовий автограф третьої частини (рядки 144–173), подарований Ф. І. Чельцову (ДМШ, А-67);

– чистовий автограф у «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 95–103) [«Більша книжка].

Подається за «Більшою книжкою».

Дарчий автограф третьої частини датовано: «16 августа 1857». Інші автографи не датовані.

Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1848 р. та часом перебування Шевченка разом з Аральською описовою експедицією на острові Косарал восени і взимку 1848 р., орієнтовно: кінець вересня – грудень 1848 р., Косарал.

Первісний автограф не відомий. Після повернення Аральської описової експедиції до Оренбурга, орієнтовно наприкінці 1849 (не раніше 1 листопада) або на початку 1850 року (не пізніше дня арешту поета – 23 квітня), Шевченко переписав поему до другого зшитка за 1848 рік під № 6–9 і 11 як ряд окремих віршів між поезією «Та не дай, Господи, нікому…» і «Буває, в неволі іноді згадаю…». Під № 10 – автограф вірша «Добро, у кого є господа…». Можливо, спочатку було тільки чотири вірші, а вірш «Бодай кати їх постинали…» написано пізніше.

Автограф третьої частини (№ 8) має дарчий напис і дату: «Федору Чельцову (И. Рогожину) на память 16 августа 1857». Це свідчить, що автограф написано в Астрахані, де на кілька днів Шевченко зупинився по дорозі з заслання, і подаровано флотському лікареві Чельцову Федорові Івановичу (1826–1899). Закінчив 1853 р. Київський університет, брав участь у Кримській війні, 16 та 17 серпня 1857 р. зробив записи у щоденнику Шевченка. У 1860 р. Шевченко подарував йому «Кобзар» з дарчим написом. Автограф написано на звороті карантинного посвідчення, виданого поетові про те, що на півострові Мангишлак, на якому Шевченко відбував заслання останніх сім років, епідемічних захворювань немає. Текст автографа в основному відбиває редакцію твору в «Малій книжці», хоч і має деякі відміни.

До «Більшої книжки» переписано як один твір із вступом і п’ятьма частинами орієнтовно 19–25 березня 1858 р. у Москві. Текст зазнав суттєвої переробки: твір став меншим на 54 рядки, вступ і п’ята частина обрамлюють окремі сюжети і надають їм композиційної єдності.

З «Малої книжки» твір переписано до рукописної збірки невідомої особи з окремими, за свідченням О. Я. Кониського, виправленнями кінця 50-х років XIX ст., що належала Л. М. Жемчужникову і тепер не відома [Записки Наукового товариства імені Шевченка. – 1901. – Кн. 1. – С. 21–22]. У деяких рядках список у цій збірці, як свідчать наведені О. Я. Кониським варіанти, мав різночитання проти тексту «Малої книжки» (див. рядки 41, 43, 48, 54 та ін.).

Вперше надруковано третю частину («І поживе Давид на світі…») в перекладі польською мовою Л. Совінського в газеті «Kurjer Wileński» (1860. – № 67) з посвятою «Федору Івановичу Чельцову». Весь твір вперше надруковано за «Більшою книжкою» з контамінацією останніх п’яти рядків першого вірша з «Малої книжки» у виданні: Шевченко Т. Г. Кобзар з додатком споминок про Шевченка Костомарова і Микешина. – Прага, 1876. – Т. 2. – С. 248–256. У першодруці твір одержав редакційну назву «Царі» й відтоді, за традицією, подається під цією назвою.

В. Є. Шубравський та М. М. Павлюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 81 – 86 (канонічний текст), с. 426 – 427 (варіанти), с. 600 – 603 (примітки).