Твори 1847 – 1850 рр.
Карикатура на міністра освіти С. С. Уварова.
[Орськ. VI – 20.ХІІ 1847].
Під час заслання до Орська, за розповіддю Орського старожила М. І. Бажанова, яку записав А. Матов,
«Тарасом Григорьевичем была нарисована прекрасная картина-аллегория. Она представляла из себя малороссийскую деревушку со всеми аксесуарами южной природы. На первом плане картины выделяется ветхая хатка, обнесенная высоким частоколом. Синеватое небо местами затянуто тучками, из-за которых по временам вырываются солнечные лучи и, проникая через отверстие частокола живописными узорами золотят хатку. Лицом к ограде и затылком к избушке стоит тогдашний министр народного просвещения; в распростертых руках он держит развернутую солдатскую шинель и пытается загородить ею проникающие через ограду солнечные лучи и, таким образом, оставить в тени убогую хатку. Где эта картина, М. И. не знает» [«Русские ведомости», 1895, № 242; «Киевская старина», 1895, кн. XI, стор. 61 – 62].
В літературі зустрічаються згадки, що Шевченка за цю картину було переведено з приватної квартири в казарму, а сама картина була відібрана і знищена [див. В. П. Кранихфельд, Т. Г. Шевченко – певец Украины, СПб., 1911, стор. 34].
Датується часом прибуття Шевченка до Орська та його листом до М. М. Лазаревського від 20.XII 1847 р., в якому художник скаржиться, що його перевели з приватної квартири в казарму.
В. О. Судак
Піщані бархани й коні на першому плані.
[11.V – 17.VI 1848].
За повідомленням О. П. Новицького, у приватній збірці Рубінштейна в 1911 р. в Овручському повіті на Волині був рисунок Шевченка «Піщані бархани й коні на першому плані» [див. О. Новицький, Тарас Шевченко як маляр, Львів – Москва, 1914, стор. 59, № 279].
Датується часом сухопутного переходу Аральської експедиції.
Відомостей про місцезнаходження цього малюнка немає.
В. О. Судак
Портрет Олексія Івановича Макшеєва. [Папір, акварель]. [Раїм]. [19.VI – 25.ХІІ 1848].
Макшеєв Олексій Іванович (1822 – 1892), учасник Аральської експедиції, на той час штабс-капітан, приятель Шевченка.
Згадуючи про спільне перебування в Раїмі до початку плавання, О. І. Макшеєв писав:
«В кибитке жил со мною Т. Г. Шевченко. По утрам он рисовал с меня портрет акварелью, но сходство ему не удалось и потому он его не кончил. Руки и отчасти платье доделал потом казак Чернышев, родной брат известного художника, и в таком виде портрет сохранился у меня. Я дорожу им как прекрасною картинкою и как памятью о Шевченке» [А. И. Макшеев, Путешествия по киргизским степям и Туркестанскому краю, СПб., 1896, стор. 46].
Датується часом перебування експедиції в Раїмі.
В. О. Судак
Карикатура на раїмських офіцерів. [Раїм].
[19.VI – 25.VII 1848; 1.III 1849].
У спогадах прапорщика Е. В. Нудатова, записаних Д. Клеменсовим, розповідається, що Шевченко на півторааршинній дошці обіднього столу в палатці прапорщика Е. В. Нудатова намалював пером карикатуру на раїмських офіцерів, що залицялись до вродливої дочки провіантського урядовця Цибісова. На рисунку було зображено
«всех ухаживателей, направляющимися к дому Цыбисова длинной вереницей прямо из палатки маркитанта. Тут среди других офицеров Нудатов припоминает фигуры поручика Эйсмонта, Н[удатова], докторов Лаврова и [А.] Килькевича (с этими четырьмя лицами, жившими в дружеских между собою отношениях, Тарас Григорьевич был наиболее близок и чаще всего бывал у них). Виновница демонстрации – дочь Цыбисова сидела в объятиях матери у входа в юламейку, а над нею возвышалась негодующая фигура отца с поднятою лопатою в руках» [газ. «Южный край», 1890, № 3435].
Див. також кн. Д. Іофанова «Матеріали про життя і творчість Тараса Шевченка» [К., 1957, стор. 67 – 68].
Датується часом перебування Шевченка в Раїмі.
В. О. Судак
Портрет прапорщика Ераста Васильовича Нудатова. Папір, туш. [Раїм].
[19.VI – 25.VII 1848; 1.III 1849].
В спогадах прапорщика Е. В. Нудатова, записаних Д. Клеменсовим, повідомляється, що прапорщик Е. В. Нудатов мав кілька виконаних тушшю портретів роботи Шевченка, створених в Раїмі, із яких «сохранился же, к сожалению, только один, представляющий прапорщика по пояс» [див. газ. «Южный край», 1890, № 3435].
Датується часом перебування Т. Шевченка в Раїмі.
В. О. Судак
Портрет прапорщика Ераста Васильовича Нудатова. [19.VI – 25.VII 1848].
В спогадах прапорщика Е. В. Нудатова, записаних Д. Клеменсовим, згадується, що
«Шевченко часто разъезжал с офицерами погостить в соседних стоянках мирных киргизов и калмыков. В одну из таких поездок к бию (калмыцкий князь), Тарас Григорьевич, лежа на разостланном у биевой палатки ковре за кирпичным чаем, предложил Н[удатову] снять с него портрет в настоящей позе и обстановке. Портрет был написан» [див. газ. «Южный край», 1890, № 3435].
Датується малюнок часом перебування Шевченка в Раїмі.
Див. також примітку до № 198.
В. О. Судак
Острів Обручева. [7.IX 1848].
О. Русов в статті «Коллекция рисунков Т. Г. Шевченко» дає опис колекції С. Д. Бразоль і твердить, що серед малюнків, які мали власноручний напис Шевченка, він бачив рисунок з авторським написом: О. Обручева [див. «Киевская старина», 1894, кн. II, стор. 186; «Новости и биржевая газета», 1896, № 159].
Малюнок датується часом відкриття острова, названого іменем Обручова, про що О. І. Бутаков писав в щоденнику:
«Снявшись рано утром и начав лавировку, я вскоре открыл в широте 44 в юго-восточном углу моря небольшой остров, совершенно отдельный от прочих и от материка, поросший камышом, саксаульником и гребенщиком… Так как это было первое открытие экспедиции, снаряженной г. корпусным командиром (Обручевым), я назвал остров этот именем его высокопревосходительства» [«Дневные записки плавания А. И. Бутакова по Аральскому морю в 1848 – 1849 гг.», Ташкент, 1953, стор. 28].
В. О. Судак
Острів Ніколая. [12 – 21.IX 1848; 20 – 30.VIII 1849].
В тій же статті «Коллекция рисунков Т. Г. Шевченко» О. Русов повідомляє, що в збірці малюнків С. Д. Бразоль, яка належала раніше В. П. Коховському, він бачив рисунок Шевченка з написом: ON 9 [див. «Киевская старина», 1894, № 2, стор. 184]. Очевидно, що цей напис означає: «острів Ніколая» та порядковий номер рисунка.
Подібні скорочення назв див. № 27, 170.
В. О. Судак
Острів Ніколая. [12 – 21.IX 1848; 20 – 30.VIII 1849].
В згаданій вище статті О. Русова «Коллекция рисунков Т. Г. Шевченко» повідомляється, що в збірці малюнків С. Д. Бразоль, яка раніше належала В. П. Коховському, він бачив рисунок Шевченка з авторським написом: O.N. 10 [див. «Киевская старина», 1894, кн. II, стор. 186]. Напис, очевидно, означає: «острів Ніколая» та порядковий номер рисунка.
В. О. Судак
Автопортрет. [Кос-Арал]. [6.Х 1848 – 6.V 1849].
В листі до В. М. Репніної від 14 листопада 1849 р. Т. Г. Шевченко писав:
«Лето проходило в море, зима в степи, в занесенной снегом джеломейке вроде шалаша, где я, бедный художник, рисовал киргизов и между прочим нарисовал свой портрет, который вам посылаю на память обо мне, о несчастном вашем друге».
Датується часом перебування Шевченка на о. Кос-Арал.
В. О. Судак
Казахський бакса. [23.ХІ 1848 – 29.ХІІ 1849].
29 грудня 1849 року Шевченко надіслав А. I. Лизогубу для продажу свій малюнок, про що писав:
«Шлю вам киргизького Баксу, або по-нашому Кобзаря. Коли найдеться яка добра душа, то нехай купить, зробить добрее діло, а ціну я йому кладу 50 карбованців, може задорого, то збавте, як знаете. Буду посилать до вас усе, що зроблю вартого послать, а ви вже робіть з ними, що хочете».
Очевидно, малюнок купив І. І. Лизогуб, що підтверджується листом Шевченка до його брата А. І. Лизогуба від 14 березня 1850 р.: «В великій пригоді стали мені оці 50 карб. Розпитайте Ілію Івановича, – я йому пишу… Подякуйте і ви за мене Ілію Івановича за його благородну щедроту…».
В літературі даний малюнок помилково ототожнювався з сепією «Тріо», виконаною в 1851 р. в Кара-Тау [М. Г. Бурачек, Великий народний художник, X., 1939, табл. XLVIII; Л. Владич, Три невідомі роботи Т. Шевченка, «Образотворче мистецтво», К., 1939, № 2 – 3, стор. 73 та ін.].
Про баксу, якого довелося бачити учасникам експедиції, згадує Бутаков в листі до рідних:
«…мне стало любопытно видеть баксу. Так как аул его был недалеко, то за ним послали, и он явился дня через три после убиения тигра. Усевшись на пол, бакса вытащил род скрипки, на которой вместо струн были пряди конских волос, приготовил смычок» [Л. С. Берг, Очерки по истории русских географических открытий, М. – Л., 1949, стор. 209].
Датується за листом Бутакова, в якому розповідається про полювання на тигра (див. примітку до № 40), та листом Шевченка до А. I. Лизогуба.
В. О. Судак
Острів Меншикова. [22 – 23.V, 18 – 20.VI 1849].
О. Русов в статті «Коллекция рисунков Т. Г. Шевченко» зазначає, що в збірці малюнків С. Д. Бразоль, яка раніше належала В. П. Коховському, він бачив рисунок Шевченка з авторським написом: В. Б. о. Меньшикова [див. «Киевская старина», 1894, кн. II, стор. 186]. Цей напис означає: «Восточный берег Аральского моря. Остров Меньшикова».
Датується часом перебування експедиції на острові.
На о. Меншикова експедиція Бутакова була 22 – 23 травня 1849 р., коли її учасники проводили зйомки і обміри острова, та 18 – 20 червня 1849 р., коли шхуна «Константин» стояла на якорі поблизу острова [див. «Дневные записки плавания А. И. Бутакова по Аральскому морю в 1848 – 1849 гг.», Ташкент, 1953, стор. 35, 40].
В. О. Судак
Портрет Матильди Петрівни Обручевої, [Олія]. [Оренбург]. [XI 1849 – IV 1850].
М. П. Обручова – дружина В. П. Обручева, оренбурзького військового губернатора і командира окремого Оренбурзького корпусу. Ф. М. Лазаревський згадує, що після повернення Шевченка до Оренбурга Обручов «принимал его у себя в доме не как рядового, а как талантливого художника, заказав ему написать портрет своей супруги» [див. «Киевская старина», 1899, кн. II, стор. 165].
Датується часом перебування Шевченка в Оренбурзі.
До 1917 р. портрет зберігався у дочок В. П. Обручова в Петербурзі. Подальші місця збереження портрета невідомі.
В. О. Судак
Портрет Карла Івановича Герна та його дружини. [Олія]. [Оренбург]. [X 1849 – IV 1850].
К. І. Герн – штабс-капітан, квартирмейстер 23-ї піхотної дивізії, окремого Оренбурзького корпусу, в якій служив Шевченко.
Після повернення з експедиції до Оренбурга Шевченко жив на квартирі у Герна, про що останній писав до М. М. Лазаревського:
«Живя у меня он много рисовал, в особенности портреты, и сделал несколько превосходных пейзажей акварелью из привезенных с Аральского моря эскизов; начал масляными красками писать портрет мой и жены моей… Какой-то подлый человек написал губернатору донос о том, что Тарас рисует. Предупрежденный друзьями он успел скрыть следы рисования, причем мой несчастный портрет был сожжен…» [«Киевская старина», 1899, кн. II, стор. 68 – 69].
З даного тексту важко зрозуміти, чи Шевченко виконав парний портрет подружжя Герн, чи два окремих портрети.
Датується часом перебування Шевченка в Оренбурзі.
В. О. Судак
Розп'яття. [Олія]. [7.III – IV 1850].
В листі до В. М. Репніної від 7.III 1850 р. Шевченко писав:
«…во мне родилась мысль описать сердце матери по жизни пречистой девы, матери спасителя. И другая, написать картину распятого сына ея… Я предлагаю здешней католической церкве (когда мне позволят рисовать) написать запрестольный образ (без всякой цены и уговору), изображающий смерть спасителя нашего, повешенного между разбойниками, но ксендз не соглашается молиться перед разбойниками! что делать! Поневоле находишь сходство между 19 и 12-м веком».
К. Шероцький у статті «Шевченко – художник» без всяких застережень вказує, що «в 1850 г. [Т. Шевченко] относит ее готовую в католическую церковь» [«Русский библиофил», 1914, № 1, стор. 42]. Інших літературних джерел, які б підтверджували фактичне виконання ікони, не зафіксовано.
Датується за листом Шевченка до В. М. Репніної (коли, очевидно, ікони ще не було) і останнім місяцем перебування Шевченка в Оренбурзі в 1850 р.
Ескіз до ікони див. № 55.
В. О. Судак
Портрет Федора Матвійовича Лазаревського. [Оренбург]. [12 – 27.IV 1850].
Ф. М. Лазаревський в листі від 12.IV 1850 р. до своєї сестри Г. М. Огієвської, згадуючи власний портрет, виконаний Шевченком (див. № 51), писав: «О портретах своих я уже говорил: я просил Шев[ченко] сделать еще один мой портрет, на днях начнутся сеансы, и он скоро будет готов» [Катерина Лазаревська, Шевченко і брати Лазаревські, «Україна», 1928, кн. 4, стор. 50].
Див. примітку до № 51.
В літературі зустрічаються припущення, що портрет цей міг бути спалений перед арештом Шевченка, тобто до 27.IV 1850 р. [див. Г. Лазаревський, Шевченко і Лазаревські, «Українська література», 1942, № 5 – 6, стор. 189]
В. О. Судак
Як бачите. [VI 1847 – IV 1850].
Л. М. Жемчужников в листі до О. Я. Кониського розповідає, що в час перебування на Україні в Седневі він бачив у А. І. Лизогуба малюнок Т. Г. Шевченка, на якому автор зобразив себе маршируючим перед офіцером. На малюнку був напис: Як бачите [Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, Київ, ф. 77, № 128].
Датується часом першого заслання.
Г. П. Паламарчук
Малюнки в листах до А. І. Лизогуба.
[20.ХІ 1847 – IV 1850].
Л. М. Жемчужников в листі до О. Я. Кониського пише, що бачив у А. І. Лизогуба листи Т. Г. Шевченка з малюнками в них [Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, Київ, ф. 77, № 127].
Датується часом першого листа Шевченка до А. І. Лизогуба з Орська та часом перебування в Оренбурзі до арешту.
Г. П. Паламарчук
Подається за виданням: Тарас Шевченко Повне зібрання творів у 10-и томах. – К.: вид. АН УРСР, 1962 р., т. 8, с. 69 – 74 (примітки).