3. Убога квартира Шевченка

Олександр Кониський

Після недугу Шевченко перебрався на квартиру в д. будочника Даннеберга в 9-ій лінії Василівського острову. Що це була за квартира, про те повідав нам сам Шевченко:

«Світличка, казав би з меблями, так це була б неправда. Вдовж передньої стіни над робочим столом висіло дві полиці: на верхній стояли статуетки і коники барона Клодта, а нижня без ладу була завалена книжками. В світличці – єдине вікно, та й те напівзакрите. На стіні проти вікна порозвішувані виліплені з алебастру слідки ніг і рук, а поміж них маска Лаокоона із знаменитої натурщиці Фортунати [Поэмы, повести…, с. 468].

Не скажу я, чи в сій самій квартирі жив Шевченко і тоді, як ходив до нього на сеанси дідич Петро Мартос. Останній про Тарасову тодішню квартиру повідає, що вона була недалеко від Академії, але «під небесами», цебто вельми високо; було дві світлички: прихожа зовсім порожня, а друга, з вікном круглястим, така маленька, що ледве містилося ліжко та щось таке ніби стіл; на цьому столі були порозкидані без ладу малярські пристрої та шматки паперу. Стояв ще мольберт да покалічений дзиглик. Квартира не визначалася з охайності; скрізь лежав товстим шаром пил; по підлозі валялися шматки паперу. По стінах стояли рами з натягненим полотном. На декотрих з них були розпочаті портрети і малюнки [Вестник Юго-Западной и Западной России, 1863, стор. 32].

Мені здається, що це та сама квартира, різниця між ними невелика. Мартос бував у Шевченка на сам кінець р. 1839, коли вже вернувся і квартирував з ним Штернберг. Останнього в стенах киргизьких постиг такий недуг, що він мусив покинути Оренбурщину і вернутися до Петербурга. Вернувся він просто на квартиру до Шевченка 16 грудня і квартирував з ним до весни р. 1840. Тоді з Шевченком жив убогий молодий поляк студент Демський. Вечером Демський вчив Шевченка мови французької. Поспіх в науці, мабуть, йшов добре; бо під час, коли вернувся Штернберг, Шевченко з Демським перекладали Поль-де-Кокового «Брата Якова». Коли потім Демський помер, французькі книжки його перейшли до Тараса [Кобзар т. 3. «Художник» 54, 59, 88].

По приїзді Штернберга Демський перебрався на другу квартиру.

Жили вони убого, грошей бракувало.

Зимою в Петербурзі дні незвичайно малі, просто, як справедливо писав потім Шевченко до Квітки

«ні день ні ніч, а так, чорт зна що таке; прокинешся рано; тільки що заходишся малювати, дивися, вже й ніч. Тільки пензлі миєш, більш нічого».

Одно слово, без світла не багацько встигнеш зробити за день! Коли без світла, напр. у грудні, можна обійтися з 10 до 2 години дня, то це ще й добре. Тим то Шевченко і Штернберг мусили «за останні гроші» придбати собі робітницьку лампу. Як же вони зраділи, принісши її до своєї квартири! «Принесли її в свою келію, засвітили, ще серед білого дня, посідали біля неї і наче діти ті маленькі забавлялися нею». Після першої радості Штернберг взяв книжку і почав читати до лампи; а Шевченко взяв якусь малярську роботу і сів з другого боку лампи; та отак «удень з огнем» і просиділи до 5-ої години, доки не пішли на лекції. В Академії усій натурній клясі оповістили про своє придбання. Покликали декого з товаришів подивитися на те диво і справили «вечірку», цебто чай з сухарями.

«Ми, – додає Шевченко, – були тоді убогими, але невинними дітьми. Боже, куди залетіли оті дні ясні, дні золоті! Куди поділася непорочна семи юнаків натхнених?!» [Поэмы, повести…, с. 469].

Таким чином бачимо, що через увесь 1839 рік житлом Шевченка була дійсно убога келія, коли не в землі де, під чотирьохосадною каменицею, дак десь «під небесами». Але ж, як легко було б Шевченкові проміняти убогу келію на ясні світлиці в квартирі Брюлова! Та ні ж: почуття волі, почуття незалежності не дало йому того вчинити.

В оцій убогій його келії разом з Штернбергом перебував якийсь час і знаменитий художник Айвазовський. Останній не сподобався тоді Шевченкові: наш поет спостеріг, що у Айвазовського «є щось несимпатичне, нехудожницьке, таке щось ввічливо холодне, що відтручає від нього» [Кобзар т. 3. « Художник» стор. 65].

Навесні р. 1840 Штернберг і Айвазовський на одному пароході поїхали за границю. Провести першого зібралося чоловіка десять художників, авжеж між ними і Шевченко, а проводити Айвазовського не було нікого. З того часу не судилося вже Шевченкові бачитися з Штернбергом: останній помер в Римі того самого (1847) року, коли друга його Тараса постигла катастрофа заслання. Час, проведений з Штернбергом, лишився в Тарасовій пам’яті яко ліпші дні його віку. Вже на порозі з «смердячої казарми» (1857) Шевченко згадавши Штернберга, пише:

«Незабутні, золоті дні! (1839) Ясним сном радощів прилетіли ви перед мене і лишили нестертий слід чарівних споминок. З Штернбергом – ми тоді (1840) були ще тільки юнаки, що ледве вбилися в пір’я» [«Записки» стор. 55].

Примітки

Подається за виданням: Кониський О. Тарас Шевченко-Грушівський. – Львів: 1898 р., т. 1, с. 86 – 89.