[Вступ]

Тарас Шевченко

Згадайте, братія моя…

Із-за решотки визирали.

Ніколи, братія, ніколи

Дніпра укупі не п’ємо!

Розійдемось, рознесемо

Меж людьми як люде.

А поки те буде,

Любітеся, брати мої,

Украйну любіте

І за неї, безталанну,

Господа моліте.

І мене в неволі лютій

Інколи згадайте.

Примітки

Джерела тексту:

– чистовий автограф у «Малій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 71, с. 25–26) [«Мала книжка»];

– чистовий автограф у «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 63).

Подається за «Більшою книжкою». Автографи не датовані.

Датується за часом занесення до «Малої книжки», орієнтовно: 1 листопада 1849 р. – 23 квітня 1850 р., Оренбург.

Найраніший відомий текст – чистовий автограф у «Малій книжці», до якої вірш переписано наприкінці 1849 (не раніше 1 листопада) або на початку 1850 року (не пізніше 23 квітня – дня арешту поета) з невідомого автографа. Під час переписування твору до «Малої книжки» окремі рядки (6–8, 13) поправлено, рядки 21 і 22 пропущено, пропуск позначено двома рядками крапок. Пропущені рядки стосувалися провокатора О. М. Петрова, який виказав 1847 р. Кирило-Мефодіївське братство. Це видно з відновленого Шевченком згодом тексту цих рядків у «Більшій книжці»:

І його забудьте, други,

І не проклинайте.

Автентичний же текст рядків, не переписаних поетом до «Малої книжки» з обережності (оскільки вони містили гострий натяк на обставини покарання «соузників»), до нас не дійшов. Ряд виправлень (у рядках 3, 8, 12) Шевченко вніс до тексту «Малої книжки» кількома роками згодом, найімовірніше 1857 р., наприкінці перебування на засланні, в Новопетровському укріпленні.

16–18 березня 1858 р. (переписування попередньої поезії «А. О. Козачковському» позначено «16 марта», а в кінці циклу стоїть дата «Москва. 1858. Марта 18») поет переписав вірш «Згадайте, братія моя…» з «Малої книжки» до «Більшої книжки» з окремими новими виправленнями та відновленням рядків 21–22, позначених раніше у «Малій книжці» крапками. Чистовий автограф у «Більшій книжці» – остаточний текст твору.

З «Малої книжки» вірш переписано в складі циклу «В казематі» до рукописного списку невідомої особи з окремими, за свідченням О. Я. Кониського, виправленнями Шевченка кінця 50-х років XIX ст., що належав Л. М. Жемчужникову і тепер не відомий. 12-й рядок вірша «Згадайте, братія моя…» подав з нього О. Я. Кониський:

Свою тяжку, гірку недолю

[Кониський О. Варіанти на декотрі Шевченкові твори // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – 1901 р. – Кн. 1. – С. 8]. Наведений варіант ідентичний тексту цього рядка в Малій книжці» до його переробки Шевченком.

Різночитання 21-го рядка з нині не відомого списку Г. Н. Мордовцевої 1859 р. подав В. М. Доманицький у примітці до вірша «Згадайте, братія моя…» у редагованому ним «Кобзарі» 1908 р.:

А його згадайте, други

[Шевченко Т. Кобзарь. – 2-ге вид. – СПб., 1908. – С. 627]. Текст цей сумнівний, його зміст протилежний автентичному тексту цього рядка «Більшій книжці»: «І його забудьте, други».

Вперше надруковано за «Більшою книжкою» в журналі «Основа (1862. – № 3. – С. 1) з деякими мовними виправленнями («ніколи», «інколи» замість «ніколе», «інколе»), редакторською кон’єктурою (в дужках) з огляду на цензуру: «(Ворогів) забудьте, други» (замість «І його забудьте, други») та довільною назвою «Моїм соузникам» (за назву твору довільно взято частину присвяти циклу «В казематі»: «Моїм соузникам посвящаю»).

Відомі списки вірша в рукописних збірках «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 506, оп. 1, № 4, с. 635–636), «Кобзар» 1865, переписаний Д. Демченком (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 81, с. 111), список невідомою рукою (Російська державна бібліотека (Москва), ф. 743, № 25, арк. 50–50 звор.), список невідомою рукою (Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, І. 7450, арк. 15 звор. – 16).

Вперше введено до збірки творів у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1867. – С. 383 (подано за «Більшою книжкою», назву – за першим рядком: «Згадайте, братія моя…»; на відміну від першодруку, 21-й рядок – без пом’якшень і кон’єктур: «І його забудьте, други»). Того ж року введено до збірки творів у виданні: Поезії Тараса Шевченка. – Львів, 1867. – Т. 1. – С 212, де подано за першодруком.

Згадайте, братія моя… – Звернення до учасників Кирило-Мефодіївського братства, які разом з поетом сиділи у казематі III відділу. Це – Г. Л. Андрузький, В. М. Білозерський, М. І. Гулак, М. І. Костомаров, П. О. Куліш, О. В. Маркович, О. О. Навроцький, І. Я. Посяда. М. І. Гулака ув’язнили на три роки у Шліссельбурзькій фортеці, а потім вислали в одну з віддалених губерній під суворий нагляд; М. І. Костомарова ув’язнили на один рік, а потім вислали до Саратова; В. М. Білозерського і П. О. Куліша ув’язнено на чотири місяці, після чого першого відправили у Петрозаводськ, а другого – в Тулу; О. О. Навроцького потримали в ув’язненні шість місяців і відправили в Єлабугу. Студентів Г. А. Андрузького та І. Я. Посяду перевели з Київського до Казанського університету.

Найтяжче покарано Шевченка – його заслано рядовим у солдати на невизначений термін в одну із найвіддаленіших губерній царської Росії із суворою забороною писати й малювати.

І його забудьте, други, І не проклинайте. – Найімовірніше, мова про студента Київського університету О. М. Петрова, який з провокаційною метою став членом Кирило-Мефодіївського братства, увійшов у довір’я до М. І. Гулака і 3 березня 1847 р. написав на ім’я попечителя Київського учбового округу О. С. Траскіна донос про існування в Києві політичної організації – Кирило-Мефодіївського братства (зберігається у Національний музей Тараса Шевченка, А-59, спр. 313, ч. 1, арк. 8–12 звор. – копія; Тарас Шевченко: Документи та матеріали до біографії. – К., 1982. – с. 88–90). У доносі зазначалося, що М. І. Гулак прочитав О. М. Петрову чотири вірші Шевченка, «имеющие своим содержанием вообще мысли явно противозаконные». Які саме твори – не зазначено.

В. Є. Шубравський та В. С. Бородін

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 11 (канонічний текст), с. 377 (варіанти), с. 551 – 553 (примітки).