Альбом

Тарас Шевченко

Ми восени таки похожі

Хоч капельку на образ Божий,

Звичайне, що не всі, а так,

Хоть деякі.

Крутий байрак,

Неначе циган чорний, голий,

В діброві вбитий або спить.

А по долині, по роздоллі

У гай перекотиполе

Ягняточком собі біжить.

Біжить до річечки напитись

Біжить до річки ніби пити,

А річечка мала взяла

Та в Дніпро широкий понесла,

А Дніпр широкий на край світа

У синє море.

І жаль тобі її стане,

Тієї билини.

Підеш собі зажурившись

Гаєм по долині,

Гай шепоче, гнуться лози

В яру при дорозі,

Думи серце осідають,

І капають сльози.

І хочеться сповідатись,

Серце розповити,

І хочеться… Боже милий!

Як хочеться жити,

На сім світі – любити

Чоловіка-брата

На сім світі – любити

І брата й не брата

На сім світі – любити

Брата – і не брата

Благо тобі, друже добрий

Як є в тебе хата.

Благо тобі, як у хаті

Є з ким розмовляти.

Хоч дитина маленькая,

І то угадає

Твої думи, заговори[ть]…

Сам Бог розмовляє

Немо[в]лящими устами.

А ти, мій єдиний

Одинокий, безталанний

Друже на чужині,

Хто з тобою заговори[ть],

Хто розважить горе,

Сльози висушить в неволі?

Бог, та степ, та море.

Примітки

Джерело тексту:

– чорновий автограф у альбомі 1846–1850 рр. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 108, арк. 33 звор.).