11.12.1847 р. До А. І. Лизогуба

Великим веселієм звеселили ви мене своїм добрим, християнським листом у цій бусурманській пустині. Спасибі вам, друже мій добрий, я з самої весни не чув рідного, щирого слова. Я писав туди декому. А вам першим Бог велів розважить мою тяжку тугу в пустині щирими словами. Спасибі вам. Не знаю, чи дійшов мій лист до ваших рук (бо я послав у Седнев 24 октя[бря], не знаючи, що вас Бог заніс аж у Одесу). Жаль і дуже мені вашої маленької, згадаю, то так, неначе бачу, як воно манюсіньке танцює, а Ілья Іванович грає і приспівує… не скорбіть, може, воно добре зробило, що перейшло на той світ, не мучене страстьми земними. Були ви у Яготині літом, що там діється? Де тепер живуть яготинськії анахоретки? Я писав через вас до В[арвари] Н[іколаєвни], не знаю, чи дійшло. Що вона, сердешна, поробляє? Скажіть їй, як побачите, або напишіть, нехай до мене напише хоч одну стрічечку, її прекрасная, добрая душа мене частенько навідує в неволі.

Бодай і ворогові моєму лютому не довелося так каратись, як я тепер караюсь. І до всього того треба було ще й занедужать, восени мучив мене ревматизм, а тепер цинга, у мене її зроду не було, а тепер така напала, що аж страшно. Холера, благодарить Бога, минула нашу пустиню, а ходила близько. Сажин мені нічого не пише, не знаю, де він дів мою портфель з рисунками дрібними, там цілий жмут їх було. Як побачите його, то спитайте, та й возьміть до себе, а ящик з олійними фарбами нехай собі оставить. Ви питаєте, чи покину я малювання. Рад я його покинуть, так не можна. Я страшно мучуся, бо мені запрещено писать и рисовать. А ночі, ночі! Господи, які страшні та довгі! – та ще й у казармах. Добрий мій друже! Голубе сизий! Пришліть ящичок ваш, де є вся справа, альбом чистий і хоч 40 один пензель Шаріона. Хоч інколи подивлюся, то все-таки легше стане.

Просив я В[арвару] Н[іколаєвну], щоб мені книжечок деяких прислала, а тепер і вас прошу, бо опріче Біблії, нема й однії літери. Якщо найдете в Одесі Шекспіра, перевод Кетчера, або «Одиссею», перевод Жуковського, то пришліть ради розп'ятого за нас, бо, єй-богу, з нудьги одурію. Послав би вам грошей на все сіє, так дасьбі, до шеляга пропали. А може, Бог пошле, що я вам коли-небудь оддячу. Як будете посилать, то шліть на моє ім'я. Та, Бога ради, напишіть що-небудь про В[арвару] Н[іколаєвну] і про Глафіру Івановну та поклоніться од мене Ілії Івановичу, Надежді Дмитрієвні і всьому дому вашому. Бувайте здорові, не забувайте щирого свого і безталанного Т. Шевченка.

Адрес: В Оренбургскую губернию, в крепость Орскую.

Примітки

Подається за автографом (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 177).

Вперше надруковано в книжці: Чалый М. К. Жизнь и произведения Тараса Шевченка. – С. 68 – 69.

Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 353.

Відповідь на лист А. І. Лизогуба від 21 жовтня 1847 р. [Листи до Тараса Шевченка. – С. 45 – 46].

Не знаю, чи дійшов мій лист до ваших рук… – Лист до А. І. Лизогуба від 22 жовтня 1847 р. Шевченко відправив разом з листом до В. М. Репніної від 24 жовтня 1847 р.

Жаль і дуже мені вашої маленької… – Дочка А. І. Лизогуба Ліза померла маленькою 5 вересня 1847 р. Про це Шевченко довідався з листа А. І. Лизогуба від 21 жовтня 1847 р. [Листи до Тараса Шевченка. – С. 46].

Ілья Іванович – І. І. Лизогуб.

…яготинськії анахоретки. – Йдеться про В. М. Репніну і сестер Псьол (Глафіру, Тетяну й Олександру), які жили в родині Репніних у Яготині.

Я писав через вас до В[арвари] Н[іколаєвни]… – Йдеться про лист до В. М. Репніної від 24 жовтня 1847 р., тепер не відомий, на який вона не відповіла. У листі до Шевченка від 7 січня 1848 р. А. І. Лизогуб повідомляв:

«Вашу цидулку до В. Н. [В. М. Репніної. – Ред.] послав по адресу; вона хотіла до вас писать, як тілько почула, де ви живете, та, мабуть, що-небудь їй помішало» [Листи до Тараса Шевченка. – С. 51].

Сажин – М. М. Сажин.

Пришліть ящичок ваш, де є вся справа… – А. І. Лизогуб вислав поетові скриньку з пензлями, фарбами, олівцями й папером 7 лютого 1848 р. [Листи до Тараса Шевченка. – с. 53 – 54].

Якщо найдете в Одесі Шекспіра… то пришліть… – П’єси У. Шекспіра в прозовому перекладі російського письменника Кетчера Миколи Христофоровича (1809 – 1886) виходили друком у Москві окремими виданнями з 1841 по 1850 рр. Шевченко зацікавився ними ще до заслання, використовував, працюючи над ілюстраціями до «Короля Ліра» (1843). А. І. Лизогуб виконав прохання поета й у листі від 7 лютого 1848 р. сповістив, що надсилає з Одеси усі 13 випусків опублікованих на той час перекладів М. Кетчера, оправлені для зручності в дві книги [Листи до Тараса Шевченка. – с. 53 – 54].

Якщо найдете… «Одиссею», перевод Жуковского, то пришліть… – А. І. Лизогуб не міг вислати «Одіссеї», оскільки вона не вийшла з друку. Про те, що «Одіссея» готувалася до друку, Шевченко довідався із статті М. В. Гоголя «Об “Одиссее”, переводимой Жуковским» в журналі «Современник» за 1846 р. (№ 7). Йшлося про це і в книзі М. В. Гоголя «Выбранные места из переписки с. друзьями». Прохання надіслати йому «Одіссею» Шевченко висловив також у листі до М. М. Лазаревського від 20 грудня 1847 р.

…про Глафіру Івановну… – Йдеться про Г. І. Псьол.

Надежда Дмитрієвна – дружина А. І. Лизогуба.

В. Є. Шубравський

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 37 – 38 (текст), с. 334 – 335 (примітки).