Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

22.04.1848 р. До Ф. М. Лазаревського

22 квітня 1848 р. Орська фортеця 22 апреля.

Чи не розсердилися ви на мене часом? Або, крий Мати Божа, чи не забули мене безталанного, що пишу, пишу до вас, а ви хоть би словечко, – думав спершу, що листи мої не доходять до вас, так же купець, що привіз вам оту живущу «Историю» Устрялова, що і в салдатських руках не згинула, забожився мені, що притьмом у ваші руки власниє оддав, – а із ваших рук (також власних) хоть би клаптик паперу, а то й того не добув. Що б це сталося з моїми добрими та щирими земляками? Міркую, міркую і гадки не дам, що воно таке! До В[асиля] М[атвійовича] писав аж двічі у Міліонну улицю, а од його хоч би слово, із Михайловської анітелень, од вас… та, може, вам ніколи? А як є коли? То гріх вам великий забувать хоть і ликом шитого, та все-таки земляка вашого.

Ох, якби-то так жартувало моє серце, як я оце з вами словами жартую. Якби і йому, як рукам, можна було дать клапоть паперу та перо з каламарем, та й годі. То воно дуже добре було б, так що ж! таким добром його не нагодуєш. Йому треба нудьги, тяжкої, невсипущої нудьги!

Цур йому, тому лихові, а то ще щоб не заплакать, а іноді далебі доходить до того, аж самому сором, та що ж, нічого не вдію з проклятущою нудьгою. Чи вернувся Василь із Пітера? Чи привіз він мені ту справу, що я його просив (бо мені затого можна буде рисовать). Нехай до мене хоч словечко напише. Напишіть, Бога ради, чи получили ви «Историю» Устрялова, бо вона найшлась, і я послав вам через тутешнього купця. Та ще, коли получили Лермонтова од В[асиля], [так пришліть], бо, може, доведеться поплентать на Раїм, то я там здохну без книжок. Та ще поскубіть за чуб отого ледачого Левицького і поклоніться землякам моїм, в Оренбурге сущим.

Бувайте здорові та не забувайте безталанного

Т. Шевченка.

Напишіть, будьте ласкаві, швиденько.


Примітки

Подається за автографом (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 176).

Вперше надруковано в журналі «Глобус» (1925. – № 5. – С. 105).

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібр. творів. – К., 1929. – Т. 3. – с. 37 – 38.

Відповідь Ф. М. Лазаревського від 27 квітня 1848 р. див.: Листи до Тараса Шевченка. – С. 59 – 60.

купець, що привіз вам оту живущу «Историю» Устрялова… забожився мені, що притьмом у ваші руки власниє оддав… – На ці слова Ф. М. Лазаревський відповів:

«сказав він Вам, що історію отдав в мої руки, да і збрехав, скурвий сину; перш наказував він зайти у якуюсь лавочку, мені не було часу по лавочках заходить, я гаявся, все відкладував, а тим часом він, чи може вже і не він, через солдата прислав її мені перед самісіньким Великоднем» [Листи до Тараса Шевченка. – С. 60].

Йдеться про підручник російської історії: Устрялов Н. Г. Русская история. – СПб., 1836.

До В[асиля] М[атвійовича] писав аж двічі… – Лазаревський Василь Матвійович (1817 – 1890), найстарший із шести братів Лазаревських – російський письменник, перекладач. У 1847 – на початку 1848 р. служив чиновником для особливих доручень при голові Оренбурзької прикордонної комісії. З січня 1848 р. служив в удільному відомстві у Петербурзі.

Чи привіз він мені ту справу, що я його просив… – З дальшого контексту листа можна здогадуватися, що Шевченко просив привезти фарби й малярське приладдя.

Та ще, коли получили Лермонтова од В[асиля], [так пришліть]… – Відгукуючись на прохання Шевченка в листі від 20 грудня 1847 р., Михайло Лазаревський передав твори Лермонтова через свого брата Василя, який виїжджав тоді на Оренбуржчину, де служив у прикордонній комісії. Василь мав передати видання Федорові для відправки Шевченкові.

поскубіть за чуб отого ледачого Левицького… – Левицький Сергій Петрович (1822 – 1855) – чиновник Оренбурзької прикордонної комісії; родом з України, навчався в Київському університеті. З ним Шевченко познайомився в Оренбурзі 9 червня 1847 р. Часто зустрічалися вони і після повернення поета з Аральської описової експедиції до Оренбурга в кінці 1849 – на початку 1850 р. Під час арешту Шевченка 1850 р. у нього виявили лист С. П. Левицького від 6 березня 1850 р., що дало привід жандармам притягти С. П. Левицького до слідства і зробити обшук у магістра математичних наук Головка Миколи Олексійовича (1825 – 1850), який під час арешту застрелився [Тарас Шевченко. Документи та матеріали до біографії. – с. 201].

В. Є. Шубравський

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 45 (текст), с. 342 – 343 (примітки).