2-а редакція

Тарас Шевченко

В Путивлі-граді вранці-рано

– Полечу, – рече, – зозулею,

Понад Дунаєм полечу!

Рукав бебряний омочу

В ріці Каялі… І омию

І плаче, плаче Ярославна

В Путивлі-городі,

Й рече:

– Вітрило-вітре, господине!

Нащо ти вієши, несеш

На легкому крилі своєму

14 сентября [1860]

Примітки

Примітки

Джерела тексту:

– чорновий автограф другої редакції на звороті офорта «Автопортрета із свічкою» (Національний музей мистецтва України, № Гр 2157);

– чорновий автограф другої редакції на окремому аркуші (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 3);

– фрагменти тексту другої редакції, опубліковані за «власним рукописом Шевченка», нині не відомим, у «Кобзарі з додатком споминок про Шевченка писателів Тургенева і Полонського» (Прага, 1876. – С. 362) [«Кобзар» 1876 р.];

– чистовий автограф другої редакції в «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 307) [«Більша книжка»].

Друга редакція подається за чистовим автографом у «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 307).

Дата в автографі: «14 сентября».

Датується за цим автографом та його місцем у «Більшій книжці» серед творів 1860 р.: 14 вересня 1860 р., С.-Петербург.

Роботу над переспівом «Плачу Ярославни» Шевченко продовжив у першій половині вересня 1860 р., створивши його нову редакцію. Найраніший її автограф – на звороті виконаного 1860 р. офорта з «Автопортрета із свічкою» (намальований 1845 р. і нині не відомий). Публікацію цього автографа див.: Бородін В. Новознайдений автограф Шевченка // Літературна Україна. – 1963. – 9 липня; Бородін В. С. Новознайдені тексти Шевченка // Радянське літературознавство. – 1964. – № 2. – С. 126. Автограф відбиває творчі пошуки Шевченка в роботі над рядками 3–9 другої редакції переспіву.

Дальший етап роботи відбито в чорновому автографі на окремому аркуші (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 3), де Шевченко спочатку записав (чорним чорнилом) рядки 11–12, а потім дописав олівцем рядки 13–16 і зробив тим самим олівцем виправлення в рядках 1–4.

Існував також нині не відомий автограф другої редакції «Плачу Ярославни», який був у розпорядженні упорядників «Кобзаря з додатком споминок про Шевченка писателів Тургенева і Полонського» (Прага, 1876) і варіанти якого опубліковано там (с. 362) у підрядкових виносках під текстом.

До «Більшої книжки» другу редакцію «Плачу Ярославни» Шевченко переписав у ще раз доопрацьованому вигляді, потім зробив нові виправлення в рядках 7 і 9 чистового автографа; слово «любім» під рядком 9 дописано пізніше тоншим пером, чорнилом іншого відтінку.

Другу редакцію вперше надруковано у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1867. – С. 647, де подано за «Більшою книжкою» без рядка 8, з пропуском слова «любім» у рядку 9 і з довільною зміною «Хановські стріли?» в рядку 16.

М. М. Павлюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 344 (канонічний текст), с. 535 – 536 (варіанти), с. 737 – 738 (примітки).