Чорнові автографи

Тарас Шевченко

З рана-світа до вечера

А з вечера до досвіта

Летять рої стрілянії,

Брячуть копія на шлемах

Брячуть шаблі на тих шлемах

Шаблі брязчать на шеломах,

Тріщать ламаючись списи

Тріщать, ламаючись, дулеві

Списи на полі половецькім,

На полі тихім і безлюднім.

Тихе поле копитами

Поорано, засіяно

Костяками, а кровію

Суто-густо поливано

Чорновий автограф на окремому аркуші – фрагменти рядків 1–11 (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 15, унизу).

Тихе поле половецьке

Не оране, не сіяне,

Пооране копитами

Почорнене копитами,

А костями побілене,

А кровію мережане

А кровію червоною

чорновий автограф на окремому аркуші – фрагменти рядків 1–11 (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 15, збоку);

Тихе поле половецьке

Чорна земля половецьк[а]

Чорна земля не орана

Неоране, несіяне,

Копитами поритеє,

Білим трупом укритеє

І кровію политеє!

Веселеє тихе поле

Подало журбу

Подало тугу-неволю

Подало тугу-недолю

В землю руськую з неволі

чорновий автограф рядків 8–13 на окремому аркуші (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 3)

Зрана-світа до вечера,

А з вечера до досвіта

Летять рої стрілянії,

Брязчуть шаблі о шеломи,

Тріщать списи дулевії

Тріщать списи гартовані

В половецькім тихім полі,

Не сіянім, не оранім!

Половецькеє те поле

Половецьке чорне поле

Копитами пооране

Копитами поритеє

Білим трупом засіяне,

А кровію политеє.

Принесло тугу-неволю

В землю руськую те поле

Чорновий автограф на окремому аркуші – суцільний текст рядків 1–13 (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 15, зворот).

Тихе поле аж крикнуло,

Аж заридало, потряслось,

Тугу-журбу та ту неволю

На землю руську принесло

Чорновий автограф рядків 8–13 (початок «Тихе поле аж крикнуло») на окремому аркуші з копією віршів Шевченка в перекладі російською мовою М. С. Курочкіна (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 40)

З передсвіта до вечора,

А з вечора до досвіта

Летить стріла каленая,

Бряжчить шабля о шеломи,

Тріщать списи гартовані

В степу, в незнаємому полі,

В землі дальній Половецькій.

Чорна земля копитами

Розорана, засіяна;

Костьми була, политая,

Кров’ю. Горе на тім полі.

Зійшла для руської землі.

Що там шумить, гуде-реве

До зорі рано? Повертає

То Ігорь військо Всеволоду,

Любому брату на помоч.

І бились день!

І другий билися;

Та де[сь] о полудня на третій

Упали Ігореві стязі.

Отак на березі Каяли

Брати різнились; бо нестало

Крові-вина!.. Допировали

Хоробрі русичі той пир,

Сватів упоїли,

А самі простяглися

За землю руськую. Хилилась

І слалась, плачучи, трава,

Високі гнулись дерева…

Додолу гнулися, журились!

Фрагменти тексту, опубліковані у «Кобзарі з додатком споминок про Шевченка писателів Тургенева і Полонського» (Прага, 1876. – С. 361) за автографом, нині не відомим [у нашому веб-виданні вони об’єднані з канонічним текстом, утворюючи реконструкцію].

Примітки

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 537 – 539 (варіанти).