Мати миє дитину та інші сцени

Т.Г.Шевченко. Мати миє дитину. Жертвоприношення Авраама. Багатофігурна композиція. Малюнок та начерки.
[1840 – 1841. С.-Петербург]. Папір, сепія, олівець. 17,6 × 26,3 см.
Національний музей Тараса Шевченка, № г-772.

На звороті – «Дерево». Етюд до композиції «Нарцис та німфа Ехо». «Рослини». Етюди.

Угорі ліворуч ледве помітні залишки змитого під час реставрації штампа: Музей древностей В.В. Тарновского.

Праворуч від виконаного сепією малюнка «Мати миє дитину» два олівцеві начерки на біблійний сюжет «Жертвоприношення Авраама», ліворуч начерк багатофігурної композиції невідомого змісту, можливо, ілюстрації до книжки М.О. Полевого «Історія Суворова».

В описі Г.М. Честахівського малюнків, що знаходилися в академічній майстерні Шевченка, складеному 1861 р., аркуш занесений до розділу «Рисунки Штернберга» під номером 50 [Відділ рукописів та текстології Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, ф. 1, № 459].

До наукового обігу введено 1900 р. у каталозі Чернігівський музей українських старожитностей В.В. Тарновського у рубриці «В.И. Штернберг. Альбом, составленный из 18 отдельных рисунков карандашом» [Каталог Музея украинских древностей В.В. Тарновского / Составил Б.Д. Гринченко. – Чернигов, 1900. – Т. 2. – С. 4. – № 21].

Вперше включено до ПЗТ, репродуковано та прокоментовано з назвою «Мати миє дитину. Жертвоприношення Авраама та багатофігурна композиція», однак віднесено до розділу «Dubia» [Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. – К., 1961. – Т. 7, кн. 2. – С. 47 – 48. – № 340; про історію збірки рисунків Штернберга: Там само. – К., 1963. – Т. 10. – С 76 – 77. – № 168 – 190]. Проте в кожному з трьох сюжетів неважко помітити Шевченкові прийоми рисування. У начерку багатофігурної композиції – умовне, але чітке зображення голів при ледве наміченому тулубі, закреслення штриховкою без відриву олівця від паперу; порівняння з іншими численними Шевченковими рисунками постатей у ракурсі дають підстави вважати начерки «Жертвоприношення Авраама» Шевченковими. Сепійний малюнок «Мати миє дитину» способом побудови перспективи і характером трактування жіночої постаті та зображенням окремих речей (миски, лави, картини на стіні) також засвідчує його приналежність Шевченкові.

Датуються орієнтовно з урахуванням можливого часу виконання рисунків на звороті без обмеження літніми місяцями.

Місця зберігання: з квітня 1861 р. – у М.М. Лазаревського; згодом придбано Українською петербурзькою громадою; не раніше липня 1861 – у А.О. Козачковського; не пізніше 1875 надійшов до В.П. Каховського; з 1891 – у родині Каховських; не пізніше 1893 передано С.Д. Бразоль; з 1898 – збірка В.В. Тарновського; з 1899 – Чернігівський музей українських старожитностей В.В. Тарновського; з 1925 – Чернігівський історичний музей; з 1932 – Галерея картин Т.Г. Шевченка (Харків); з 1948 – Державний музей Т.Г. Шевченка (Київ).

Виставка: 1929. Чернігів. Шевченківська виставка [Карачевська А. Виставка Т. Шевченка: Провідник. – Чернігів, 1930. – С. 15. – № 30].

І.М. Вериківська

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 7, с. 242 – 243 (зображення), с. 432 – 433 (примітки).