Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

Історія Суворова (1842 р.)

Суворов на варті

Після захоплення замку конфедератами

У наметі татарина

Арешт Пугачова

Суворов відправляє Пугачова до Москви

У хана Шагін-Гірея

Бенкет із ногайцями

Суворов у Мусабея

Зустріч Катерини II з королем Станіславом

Суворов у Потьомкіна

Принц Кобурзький зустрічає Суворова

Звістка про напад Суворова

Смерть Потьомкіна

Прийом депутатів короля Станіслава

Суворов у короля Станіслава

Обговорення майбутніх воєнних походів

Прощання із солдатами

За читанням «Апостола»

Гра з дітьми

Орден від Павла I

Суворов у Людовіка XVIII

Зустріч з Йоганном Тугутом

Дерева вольності зрубано

Подяка від кардиналів

На відпочинку

Розмова з абатом

Біля труни полководця Лаудона

Святкові розваги

За виконанням портрета Суворова

Суворов за дзвонаря

Нагороди від Людовіка XVIII

Останні дні Суворова

Суворов у труні

Арешт Пугачова. Ескізи

Смерть Потьомкіна. Етюд

Останні дні Суворова. Ескіз

Т.Г.Шевченко. Ілюстрації до книжки М.О. Полевого «Історія Суворова». [1841 – 1842. С.-Петербург]. Подаються за політипажами в книжці. Розмір кожної ілюстрації в коментарях. Розмір аркушів – 25 × 16 см.

У книжці «Історія Суворова» [История князя италийского, графа Суворова-Рымникского, генералиссимуса российских войск. Сочинение Н.А. Полевого. – СПб., 1843] вміщено на фронтисписі портрет О.В. Суворова та поміж текстом 110 ілюстрацій, заставок і кінцівок, виконаних, як зазначено на титулі книжки, художниками О.Є. Коцебу, Р.К. Жуковським, Т.Г. Шевченком. Першому належать рисунки переважно батального змісту, другому – портрет Суворова, пейзажі, заставки та кінцівки, а Шевченкові – жанрові сцени. Деякі його рисунки не пов’язані з текстом видання. Можливо, текст М.О. Полевого ще не був завершений, і художник під час роботи користувався безпосередньо історичними джерелами. Автор і художник, напевно, працювали одночасно.

Кількість ілюстрацій, виконаних Шевченком до цього видання, різними авторами встановлювалася неоднакова, оскільки не всі вони мали авторські підписи. У 1900 р. вперше зазначено, що в музеї В.В. Тарновського в Чернігові зберігається 30 гравюр з рисунків Шевченка до «Історії Суворова» [Каталог Музея украинских древностей В.В. Тарновского / Составил Б.Д. Гринченко. – Чернигов, 1900. – Т. 2. – С. 198. – № 473.]. В пізніших джерелах називали від 27 [Новицький Ол. Тарас Шевченко як маляр. – Львів; Москва, 1914. – С. 74. – № 544] до 32 ілюстрацій [Владич Л. Образ Суворова в малюнках Т.Г.Шевченка // Радянське мистецтво. – 1950. – 1 березня; Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. – К., 1961. – Т. 7, кн. 1. – С 21. – № 40 – 71].

Двадцять шість ілюстрацій в книжці мають підпис Шевченка. Належність йому двох непідписаних ілюстрацій підтверджується наявністю Шевченкових ескізів до них. П’ять непідписаних ілюстрацій, за стилістикою цілком витриманих у манері Шевченка, мають багато деталей, ідентичних з деталями у підписаних ілюстраціях, та спільних рис з іншими малюнками Шевченка. Ілюстрацію «Дерева вольності зрубано» тут коментовано вперше. Всього подано 33 ілюстрації Шевченка.

Гравюри на дереві за рисунками Шевченка різьбили в Парижі гравери Андре (Ендрю), Бест та Лелуар, які мали там ксилографічну фірму, що виконувала гравюри й для Росії [Леман И.И. Гравюра и литография. – СПб., 1913. – С. 45], в С.-Петербурзі – виконував окремі гравюри Лав’єль. Оригінали ілюстрацій не знайдено. Збереглося лише кілька ескізів та начерків. Ескіз «Солдат рятує Суворова» до епізоду на сторінці 35 для ілюстрування у книжці не використаний.

Роботу над ілюстраціями Шевченко, напевне, розпочав у 1841 р. На це вказує наявність начерку до однієї з ілюстрацій на тому ж аркуші, що й ескіз до картини «Панна сотниківна», над якою художник працював, як зазначив він у листі до Г.Ф. Квітки-Основ’яненка від 8 грудня 1841 р.

В «Литературной газете» повідомлялося: «”Історія Суворова” буде складатися з трьох випусків, які вийдуть у світ один по одному, без значних перерв у часі» [Литературная газета. – 1842. – 13 декабря].

Перший з трьох випусків видання (112 сторінок), де було вміщено дев’ять ілюстрацій Шевченка, розсилався передплатникам у грудні 1842 р. [Северная пчела. – 1842. – 14 декабря] Над ними автор, очевидно, працював з кінця 1841 р. і в першій половині 1842 р.

Дванадцять ілюстрацій до другого випуску книжки Шевченко зробив, напевно, влітку 1842 р. – не пізніше початку серпня. Це підтверджує лист одного з видавців книжки В.С. Семененка-Крамаревського до Шевченка, в якому він давав пояснення щодо деяких ілюстрацій, котрі мали увійти до другого випуску, і вказував: «Усі ці рисунки повинні бути готовими до 1-го числа серпня неодмінно» [Листи до Тараса Шевченка. – К., 1993. – С. 14]. Пояснення щодо однієї зі згаданих у листі ілюстрацій («Зустріч Суворова з Денисом Давидовим») мало адресуватися не Шевченкові, оскільки її виконав і підписав О.Є. Коцебу (у книжці вміщена на с. 169).

Сорок чотири сторінки рукопису другого випуску книжки М.О. Полевой здав до цензури 7 серпня 1842 р. [РДІА, ф. 777, оп. 27, № 206] Другий випуск розсилався передплатникам у квітні 1843 р. [Северная пчела. – 1843. – 15 апреля]

Над дванадцятьма ілюстраціями до третього випуску книжки художник працював орієнтовно в серпні – вересні 1842 р. Анонімний автор в «Литературной газете» [Литературная газета. – 1842. – 12 июля] вказував, що Полевой на цей час закінчив писати текст. Пояснення М.О. Полевого до однієї з останніх ілюстрацій у книжці – «Нагороди від Людовіка XVIII» написане на звороті розписки Петра Бека про отримання грошей від Шевченка, датованої 4 вересня 1842 р., що дає підстави для уточнення датування ілюстрацій [Судак В.О. Участь Шевченка в ілюструванні російських книжкових видань // Мистецька спадщина Т.Г. Шевченка. – К., 1959. – С. 39; її ж. Сторінки діяльності Т.Г. Шевченка-ілюстратора // Народна творчість та етнографія. – 1989. – № 1. – С. 8].

Цей випуск розсилався передплатникам у липні 1843 р. [Северная пчела. – 1843. – 27 июля]

Крім окремих випусків, видання було підготовлене цілою книжкою. 3 червня 1843 р. М.О. Полевой записав у щоденнику: «До Корсакова відніс рукопис Суворова» [Дневник Н.А.Полевого. 1838 – 1845 // Исторический вестник. – 1888. – Апрель. – С. 165; Николай Полевой (Из записок барона Ф.А. Бюлера) // Русская старина. – 1871. – Декабрь. – С. 675, 677]. Дозвіл на друк книжки був даний цензором П.О. Корсаковим 7 червня 1843 р.

Під час роботи над ілюстраціями до «Історії Суворова», як і до книжки «Русские полководцы», Шевченко користувався оригінальним прижиттєвим портретом Суворова (1800, пастель) роботи Йоганна-Генріха Шмідта, що належав тоді барону А.Я. Бюлеру, дипломатичному чиновнику, який служив при О.В. Суворові й придбав портрет у самого автора. Після його смерті (1843 р.) портрет став власністю сина барона – Ф.А. Бюлера, знайомого Шевченка [Судак В.О. Сторінки діяльності Т.Г. Шевченка-ілюстратора. – С. 9]. Портрет деякий час був у художника [Дневник Н.А.Полевого. – С. 125; Николай Полевой (Из записок барона Ф.А. Бюлера). – С. 675, 677]. Шевченко, працюючи над ілюстрацією, міг також користуватися й іншими портретами полководця роботи російських та зарубіжних граверів (див. коментарі до ілюстрацій).

За спогадами правнучки О.В. Суворова Аполлінарії Агаджанової, відомо, що художники-ілюстратори книжки і, зокрема, Шевченко знайомилися з меморіальними речами полководця та документами, що зберігалися в його онука О.А. Суворова:

«…на вечорах у Олександра Аркадійовича (Суворова. – Ред.) з’являлися історики Мілютін та Полевой, художники Жуковський, Коцебу, Тарас Григорович Шевченко […] З хвилюванням оглядали гості нагороди, ордени, зброю, підзорну трубу й табакерки, якими користувався Суворов» [Груславнов В., Лободин М. Шпага Суворова. – Л., 1975. – С. 108 – 109].

У рецензії на перший випуск «Історії Суворова» високо оцінено роботу ілюстраторів. Серед кращих названо малюнки Шевченка «Арешт Пугачова», «У хана Шагін-Гірея» та «Бенкет із ногайцями» [Литературная газета. – 1842. – 20 декабря]. Невисока якість деяких репродукцій рецензентом пояснювалася невмінням друкувати з політипажів, відлитих металевих кліше, що тоді в Росії лише запроваджувалося. Газета повідомляла:

«Видавці (п.п. Семененко-Крамаревський та Ольхін) вже одержали пропозицію продати знімки з цих політипажів у Францію, Італію, Пруссію, тому що тамтешні книгопродавці хочуть видати цю “Історію Суворова” французькою, італійською та німецькою мовами й переклади уже розпочато».

У Росії книжка перевидавалася шість разів з тими ж ілюстраціями. Останнє видання – 1904 р. Відомо також два видання з тими ж ілюстраціями німецькою мовою [Geschichte des Fürsten Italiki Grafen Suworoff-Rimnikski. – Riga, 1850; Geschichte des Fürsten Italiki Grafen Suworoff-Rimnikski. – Elgawa, 1851].

За життя Шевченка, у 1858 р., фабрикою П. Лук’янова в Москві надруковано дві лубочні картинки, скопійовані з перевиданої того ж року книжки «Історія Суворова». На одній з картинок, у центрі аркуша, подано портрет Суворова, а навколо нього в семи рамках окремі ілюстрації з книжки. Всі сім зображених сцен із життя полководця подані за рисунками Шевченка, які, очевидно, приваблювали автора лубка демократичністю сюжетів. На другій картинці, побудованій за таким самим принципом, із семи сцен – три за рисунками Шевченка [Помарнацкий А.В. Портреты А.В. Суворова: Очерк иконографии. – Л., 1963. – С.146].

В.О. Судак

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 7, с. 396 – 398 (примітки).