Експедиція в Кара-Тау, 1851 р.
Навесні 1851 р. на півострів Мангишлак була споряджена геологічна експедиція під керівництвом гірничого інженера поручика О. І. Антипова для розшуків родовищ вугілля в горах Кара-Тау.
В складі експедиції були польські політичні засланці – Броніслав Залеський та Людвіг Турно. На їх прохання комендант Новопетровського укріплення А. П. Маєвський разом з командою солдат, виділених для участі в експедиції, відрядив і Т. Г. Шевченка.
Гори Кара-Тау починаються за 80 км на схід від Новопетровського укріплення і складаються з трьох паралельних хребтів, що простягаються з заходу на схід: Північний Ак-Тау («білі гори»), Південний Ак-Тау і між ними – центральний хребет Кара-Тау («чорні гори»).
Листи Бр. Залеського до А. Венгржиновського і С. Сераковського, написані під час походу в гори Кара-Тау і з Новопетровського укріплення, дають можливість більш-менш точно визначити час перебування транспорту в окремих пунктах півострова Мангишлак [Г. П. Паламарчук, Матеріали до біографії Шевченка за листами Бр. Залеського, «Питання шевченкознавства», в. 1, К., 1958, стор. 109 – 123].
Бр. Залеський сповіщав, що 21 травня, надвечір, він разом з усім транспортом вирушив у степ і в перший день пройшов 4, а в другий – 25 верст. Отже, надвечір 22 травня експедиція прибула в урочище Ханга-Баба, яке знаходиться за 30 км на схід від Новопетровського укріплення, і наступного дня, 23 травня, вирушила Хівінським шляхом до Кара-Тау. 1 червня транспорт зупинився біля колодязя в долині Апазир.
В листах, написаних в Апазирі 8 та 10 червня (на першому з них є приписка Шевченка), Бр. Залеський повідомляє про від'їзд через 10 днів з цієї стоянки на іншу, «за 80 верстов звідси, де маємо затриматися на цілий місяць». Ці вказівки в листах Залеського дають можливість визначити час перебування в долині Апазир між 1 та 18 – 20 червня.
Перебування на другому родовищі біля південно-східного схилу гір Кара-Тау було короткочасним: «…разведывание его ограничено только одним наружным осмотром» [А. И. Антипов, О произведенных исследованиях бурого угля в горах Кара-Тау, на полуострове Мангишлаке, «Горный журнал», СПб., 1852, ч. II, кн. VI, стор. 465]. Лист Бр. Залеського від 10 липня з долини Кугус (центральна частина Північного Ак-Тау) та лист до Р. Собанської уже з стоянки біля колодязя Тарла, що знаходиться в західній частині Кара-Тау, дають можливість орієнтовно визначити час перебування в горах Північного Ак-Тау приблизно з перших чисел липня і не пізніше 8 серпня.
Перші листи з Новопетровського укріплення (після завершення експедиції) були написані Бр. Залеським 7 і 10 вересня. Отже, експедиція закінчилась не пізніше 7 вересня 1851 р.
На значній частині творів Т. Шевченка періоду заслання є написи – назви місцевості та авторські номери від 1 до 45 включно (не вистачає рисунків з номерами 7, 11, 14, 15, 23, 24, 30, 34, 37, 43), на одному рисунку номер не прочитується.
Зіставлення звітних даних про експедицію [«Горный журнал», СПб., 1852, ч. II, кн. VI, стор. 460 – 469], листування Шевченка та Бр. Залеського, даних картографії, літературних джерел та авторських написів допомогло встановити, що цифри на лицьовій стороні малюнків є авторською порядковою нумерацією, яка відбиває маршрут експедиції, ствердити, що створені ці малюнки саме під час походу [див. І. М. Вериківська, До атрибуції малюнків Т. Г. Шевченка часу Кара-тауської експедиції 1851 р., «Мистецька спадщина Т. Г. Шевченка», К., 1959, стор. 70 – 80]. Це також дозволило зробити висновок, що під час експедиції Т. Шевченко створив ряд акварельних пейзажів та жанрових сепій (див. мал. № 1 – 17) та велику кількість пейзажних рисунків і начерків олівцем (№ 71 – 124).
На лицьовій стороні трьох акварельних пейзажів (№ 3, 10, 12) є позначені рукою Т. Шевченка цифри «3», «22», «25», які відповідають загальній порядковій нумерації (див. також рис. № 71 – 87, 89 – 100, 103 – 106 та прим. до № 71 – 124). Виконано ці акварелі під час експедиції і датуються вони у відповідності з відомостями про пересування експедиційного транспорту. На малюнках № 3, 12, крім написів і номерів на лицьовій стороні, є і на звороті авторські написи та цифри («6», «11»), зроблені Шевченком пізніше, у 1857 р. (див. прим, до № 58).
В тих випадках, коли на малюнку є напис та цифра лише на звороті (див. мал. № 7 та 9, на першому – 9, на другому – 14), дату виконання акварелі розширено до 13.V 1857 р., коли Шевченко надіслав ці роботи, а також малюнки № 3, 12, 58 – 60, Бр. Залеському для «Віленського альбома».
Датування акварелей, на яких нема жодних цифрових позначень рукою Шевченка (№ 1, 6, 13), розширено до часу звільнення Шевченка з заслання (VII 1857), оскільки вони могли бути виконані в наступні роки за олівцевим ескізом 1851 р. (напр., «Гора Кулаат» – № 13), бо Шевченко неодноразово повертався до кара-тауських малюнків. В січні 1854 р. він писав до Бр. Залеського: «…ежели Лев Филиппович такой человек, как ты говоришь, то и ты, и он скоро увидите и Ак-Тау и Кара-Тау, ежели не красками, то, по крайней мере, сепию».
Акварельні пейзажі, що подаються за репродукціями [«Русский библиофил», СПб., 1914, № 1], з огляду на підписи під репродукціями, в яких сказано, що малюнок виконано Шевченком з натури, датуються часом Кара-тауської експедиції відповідно до її маршруту (див. прим. до № 2, 8, 11, 17).
І. М. Вериківська, Г. П. Паламарчук, Н. П. Прокопенко
Подається за виданням: Тарас Шевченко Повне зібрання творів у 10-и томах. – К.: вид. АН УРСР, 1964 р., т. 9, с. 3 – 5 (примітки).
З робіт Т. Г. Шевченка, виконаних під час експедиції в гори Кара-Тау, між 21.V та 7.IX 1851 р., відомо 17 акварельних пейзажів та жанрових малюнків сепією (див. № 1 – 17) та 53 рисунки олівцем. Значна частина цих рисунків має написи, що визначають конкретну місцевість, де проходила експедиція, а також авторські порядкові номери: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 25, 26, 27, 28, 29, 31, 32, 33, 35, 36, 38, 39, 40, 41, 42, 44 і 45; на рисунку «Гора в долині Агаспеяр» авторський номер не прочитується. Малюнки з авторськими номерами 3, 22, 25 див. в розділі «Твори 1851 – 1857 рр.», № 3, 10, 12. Малюнки з іншими авторськими номерами не розшукано.
Рисунки № 76, 93 і 95 були використані Шевченком як ескізи при створенні однойменних акварельних малюнків (див. № 7, 9, 13).
Наявність назв і порядкової нумерації на окремих рисунках та порівняння їх з іншими рисунками Кара-тауської експедиції дало можливість визначити конкретні назви безіменних краєвидів та поставити їх відповідно до маршруту експедиції (див. прим. до № 1 – 17) в один ряд з малюнками, на яких назва позначена.
Рисунки, для яких конкретна місцевість залишилась не визначеною і які не мають авторських номерів, датовані часом всієї експедиції і поставлені безпосередньо за нумерованими рисунками (див. № 107 – 122).
І. М. Вериківська
Подається за виданням: Тарас Шевченко Повне зібрання творів у 10-и томах. – К.: вид. АН УРСР, 1964 р., т. 9, с. 43 (примітки).