Гірське пасмо Ак-Тау
Т.Г.Шевченко. Гірське пасмо Ак-Тау. Кольоровий папір, олівець (17,7 × 28,9 см). [VII – 8.VIII 1851]. Державний музей Т. Г. Шевченка АН УРСР, Київ, інв. № г – 523.
Зліва внизу олівцем рукою Шевченка: 26.
Справа вгорі чорнилом позначено: № 117 – 50.
На рисунку зображені гори центральної частини Північного Ак-Тау: в центрі – Кайрак-Тау, справа – Усир-Тау, між ними на третьому плані – Акмиш-Тау; зліва на першому плані – гора Чиркала-Тау.
Датується за орієнтовно визначеним часом перебування експедиції в районі Північного Ак-Тау.
Цей рисунок відтворено Бр. Залеським в офорті [альбом «La vie des steppes Kirghizes», Paris, 1865, між стор. 62 – 63].
В пояснювальному тексті до офорта на стор. 63 Бр. Залеський дає характеристику гір Ак-Тау:
«Назву Ак-Тау (білі гори) правильно присвоєно тубільцями крейдяним горам, що мають однаковий геологічний склад і досить подібні формою. Вони здіймаються над рівниною у вигляді високої стрімкої стіни, зрізаної у вигляді гігантських стовпів, і майже оточують більш коротке, але ще вище пасмо чорних гір (Кара-Тау)… Гори Ак-Тау, що мають майже скрізь однакову висоту, не піднімаються вище 700 футів. Окремі групи цих гір носять різні назви. Зображені нами гори називаються у казахів Усир-Тау, Ак-Миш-Тау і Кайрак-Тау. Як і все пасмо, ці окремі гори оточені зовсім рівною пустелею».
Інше зображення Кайрак-Тау див. № 83, Усир-Тау – № 90, Акмиш-Тау – № 11, 12. Зображення гори Чиркала-Тау з різних точок див. № 8, 9 та № 84, 86, 93.
В літературі зустрічається під назвами: «Скалы, среди них долина» [«Каталог музея украинских древностей В. В. Тарновского», т. II, Чернигов, 1900, стор. 182, № 286], «Скалы среди долины» [«Каталог шевченковской выставки в Москве по поводу пятидесятилетия со дня его смерти», М., 1911, стор. 10, № 136].
Попередні місця збереження: Музей української старовини В. В. Тарновського в Чернігові – № 286, Чернігівський історичний музей, Галерея картин Т. Г. Шевченка, Харків.
І. М. Вериківська
Подається за виданням: Тарас Шевченко Повне зібрання творів у 10-и томах. – К.: вид. АН УРСР, 1964 р., т. 9, № 89 (зображення), с. 50 (примітки).