Алегоричні рисунки 1856 р.
Серію алегоричних рисунків Шевченко виконав у Новопетровському укріпленні в 1856 році.
Підпис Шевченка на лицьовій стороні, а також порядкова нумерація (від № 1 до 10) та назва твору, зроблена рукою автора на звороті, крім даного малюнка «Телемак на острові Каліпсо», є ще на дев'яти інших сепіях Шевченка, виконаних в Новопетровському укріпленні (див. прим. до № 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55).
Як правило, свої малюнки на засланні Шевченко не підписував. Про це він згадує в листі до Бр. Залеського в 1856 р. (між 3.VIII і 15.IX): «…я должен буду отправить материю к землякам моим, которые… непременно требуют моего штемпеля, на что я никогда не решуся, на каждом куске; а иначе в их глазах произведение никакой цены не имеет».
В Новопетровському укріпленні монограмою «Ш» Шевченко позначив лише два малюнки (див. № 39, 41).
Авторські підписи та назви на цих десяти малюнках зроблені автором, очевидно, пізніше, при передачі їх М. С. Щепкіну для розиграшу в лотереї, яка відбулася в Москві в середині січня 1858 р. [див. Г. Паламарчук, Історія десяти малюнків, «Україна», К., 1959, № 5, стор. 9]
Дата виконання цих сепій встановлена зіставленням фактів, наведених в листах Шевченка до Бр. Залеського.
Як видно з листа Шевченка до Бр. Залеського від 25.IX 1855 р., наприкінці 1855 р. у Шевченка не було ще жодного завершеного малюнка з цих сепій: «С последней морской почтой пошлю тебе что-нибудь вроде Монаха, а теперь ничего не имею конченного, да правда и кончить порядочно нечем». А через рік (8.XI 1856 р.) в іншому листі до Бр. Залеського, очевидно, маючи на увазі саме ці малюнки, Шевченко писав: «Посоветуй, что мне делать с лоскутьями шерстяной материи? У меня их накопилось кусков около десятка. Прошедшее лето благоприятствовало моей мануфактуре». За те, що ці малюнки були виконані влітку, говорить і добре розвинена рослинність, зображена на них, та яскраве літнє сонячне освітлення.
Датування цих малюнків літом 1856 року підтверджується спільністю в манері їх виконання та в деталях з серією малюнків «Притча про блудного сина», над якими Шевченко теж почав працювати 1856 р., а також і те, що ескіз до малюнка «Самаритянка» з цієї серії зроблено на тому ж аркуші, що й ескіз до малюнка «У хліві» з серії «Притча про блудного сина» (див. № 49, 64, 174). Малюнки цієї серії мають спільні риси з малюнками «Казашка Катя» 1856 – 1857 рр. та «Щасливий ловець» 1856 – 1857 рр.
Більшість з цих малюнків в літературі помилково відносилась до академічного періоду [О. Новицький, Малярські твори Тараса Шевченка, [рукопис в Державному музеї Т. Г. Шевченка АН УРСР, Київ], стор. 30 – 33; С. Є. Раєвський, Життя і творчість художника Тараса Шевченка, X., 1939, стор. 43 – 44, табл. 8 – 10 та ін.] або датувались 1850 – 1857 рр. [В. И. Касиян, О датировке некоторых сепий Т. Шевченко, «Искусство», М., 1939, № 2, стор. 53 – 58]
В. О. Судак
Подається за виданням: Тарас Шевченко Повне зібрання творів у 10-и томах. – К.: вид. АН УРСР, 1964 р., т. 9, № 46 (зображення), с. 29 – 30 (примітки).