54. «Ой піду я не берегом – лугом…»

Ой піду я не берегом – лугом,

Зострінуся з несуженим другом –

Здоров, здоров, несужений друже,

Любилися ми з тобою дуже,

Любилися, та не побралися,

Тілько жалю-серцю набралися.

Хотять мені світ Божий закрити,

Хотять мене з чужим одружити.

А ти возьмеш нелюбу чужую

Та й згадаєш мене молодую –

Бо ти підеш у поле орати,

Вона ж піде до корчми гуляти.

Ой ореш ти, на шлях поглядаєш,

Чому її з обідом немає.

Ой наженеш воли у долину,

А сам підеш шукати дружину.

Ввійдеш в хату – самі діти в хаті.

Тату, тату, а де наша мати?

Ударишся о поли руками:

Дітки мої, пропав же я з вами.

Іди ж собі, друже, нехай Бог помагає,

А я утоплюся, бо долі немає.

Примітки

Джерело тексту:

– запис Шевченка в альбомі 1846–1850 рр. [Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 108, арк. 34]

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується на підставі датування поеми «Сотник», до якої включені як пісня Настусі 1–5 рядки поезії «Ой піду я не берегом – лугом…», орієнтовно: січень–квітень 1849 р.

Рядки 17–20 записані ще раз у другому альбомі Шевченка [Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 109, арк. 2].

Вперше надруковано в статті Я. Забіли «Автографи і нові твори Т. Г. Шевченка, знайдені в архіві департаменту поліції» [Україна. – 1907. – Т. 3. – № 7/8. – С. 8].

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. – Т. 6: – С. 278–279.

Н. О. Вишневська (за участю О. А. Правдюка)