55. «Ой на горі по тім боці…»
Ой на горі по тім боці
Гуляли ми укупочці,
Люди заздрії дознались,
Як пташечок, розігнали –
Пішов милий в Україну,
Пішов милий та й загинув.
А я плачу і ридаю,
Свою долю проклинаю.
Боже, з неба подивися
Та до мене озовися.
А чи мені його ждати,
Чи без його умирати.
Дністре, річко крутояра,
Була в мене моя пара,
Тепер пароньки немає,
А я собі молодая.
Молодая, чорнобрива,
Та вдалася нещаслива,
Марне, марне літа трачу,
Не легшає, хоч і плачу.
Дністре, річко крутогора,
Возьми моє горе, горе,
Нехай люди, люди знають,
Як з кохання умира[ю]ть.
Примітки
Джерело тексту:
– запис Шевченка в альбомі 1846–1850 рр. [Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 109, арк. 28]
Подається за цим записом.
Запис не датований.
Датується часом роботи Шевченка в складі Аральської описової експедиції (на звороті аркуша з текстом замальовок олівцем – група учасників експедиції на палубі шхуни), орієнтовно: 1848–1849 рр.
Вперше надруковано в статті Я. Забіли «Автографи і нові твори Т. Г. Шевченка, знайдені в архіві департаменту поліції» [Україна. – Т. 3. – № 7/8. – С. 15–16].
Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори. Кобзар / Виданий під редакцією Івана Франка. – Львів, 1908. – Т. 2. – С. 245–246, у додатку до віршів 1849 р. як переробка української народної пісні.
Текст імпровізації близький до тексту пісень з видання: Труды этнографическо-статистической экспедиции… собранные П. П. Чубинским. – Т. 5. – С. 359. – № 104; С. 287. – № 86.
Ремінісценції з Шевченковою імпровізацією зустрічаємо в пісні «Боже, з неба подивися…» зі збірника М. Маркевича та Г. Ґалаґана «Южноруські пісні» [К., 1857. – С. 29], а також в пісні «Та по тім боці, та на толоці…», яку Шевченко, за свідченням О. Ф. Сенчила-Стефановського, любив співати в Києві, коли вони вдвох катались у човні по Дніпру [див.: Белозерский Н. Тарас Григорьевич Шевченко по воспоминаниям разных лиц (1831–1861) // Киевская старина. – 1882. – № 10. – С. 69].
Н. О. Вишневська (за участю О. А. Правдюка)