61. «Шумить, шумить дібровонька…»

Шумить, шумить дібровонька,

Плаче, плаче дівчинонька,

Вона плаче і ридає,

Свою долю проклинає –

Чи я така уродилась,

Чи без долі охристилась,

Чи такії куми брали,

Талан-долю одібрали?

Примітки

Джерело тексту:

– запис Шевченка в альбомі 1846–1850 рр. [Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 109, арк. 28]

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується часом перебування Шевченка у складі Аральської описової експедиції (на звороті аркуша з текстом уривка пісні – замальовок олівцем: група учасників експедиції на палубі шхуни), орієнтовно: 1848–1849 рр.

Вперше надруковано неточно в статті Я. Забіли «Автографи і нові твори Т. Г. Шевченка, знайдені в архіві департаменту поліції» [Україна. – 1907. – Т. 3. – № 7/8. – С. 15].

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. – Т. 6. – С. 281.

Варіанти пісні опубліковані у виданні: Труды этнографическо-статистической экспедиции… собранные П. П. Чубинским. – Т. 5. – С. 359. – № 704; С. 487. – № 86.

Два рядки з пісні «Шумить, шумить дібровонька…» Шевченко наводить у повісті «Близнецы».

Н. О. Вишневська (за участю О. А. Правдюка)