«Нудно мені, тяжко…»
Т.Г.Шевченко [?]
Нудно мені, тяжко – що маю робити?
Молитися Богу? Так думка не та!
Не рад би, єй-богу, не рад би журитись,
Та лихо спіткало, а я сирота.
Нема кому в світі порадоньки дати,
Нема з ким прокляту журбу поділить,
Ніхто не пригорне, як рідная мати,
Ніхто не спитає: «Що в тебе болить?»
Зелена діброва – та що мені з того,
Що вона зелена в чужому краю!..
Цураються люди мене, як чужого,
А чи привітають – жалю завдають!
Вони п’ють, гуляють; у їх доля дбає,
А в мене немає – сміються мені:
«Чи бачиш, меж нами ледащо гуляє!»
Ледащо?.. А за що!.. Що на чужині!
Гуляйте, глузуйте – ваша доля мати,
А мені меж вами немає де стать.
Я в сірій свитині, ви пани багаті,
Не смійтеся ж з мене, що я сирота!
Прибуде година, коли не загину –
Меж вами, панами, недоля моя, –
Полину, побачу свою Україну:
То ненька рідненька, то сестри стоять –
В степу при дорозі – високі могили…
Отам моя доля, там світ Божий милий!
Примітки
Джерело тексту:
– список невідомою рукою у рукописному «Кобзарі» 1861, що належав І. П. Левченкові (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 506, оп. 1, № 3, с. 129—130).
Подається за цим списком.
Список не датовано.
Датується за місцем списку серед перших творів поета та свідченням Шевченка про початок його творчості у 1837 р., орієнтовно: 1837 р., С.-Петербург.
Список чистовий, без виправлень. До «Кобзаря» 1861, що належав І. П. Левченкові, вірш переписано другим серед творів, об’єднаних спільною назвою «Думки», між поезіями «Тече вода в синє море…» і «Нащо мені чорні брови…». Під цією спільною назвою переписано далі: «Вітре буйний, вітре буйний!..», «За думою дума роєм вилітає…» («Гоголю»), «Тяжко-важко в світі жити…» і «Не женися на багатій…». Джерело, звідки переписані ці твори, не відоме. Як довідуємося із запису в реєстрі Петербурзького цензурного комітету, рукопис «Кобзаря» 1840 р. після схвалення його до друку цензором П. О. Корсаковим видано І. Левченкові (Російський державний історичний архів (Санкт-Петербург), ф. 777, оп. 27, № 204, арк. 7—8).
В автобіографії Шевченко писав:
«В этом саду и в то же время начал он (Шевченко пише про себе у третій особі. — Ред.) делать этюды в стихотворном искусстве; из многочисленных попыток он впоследствии напечатал только одну балладу “Причинна”».
До перших поетичних спроб міг належати і вірш «Нудно мені, тяжко — що маю робити?..».
За своїм провідним мотивом, образно-стильовими ознаками вірш «Нудно мені, тяжко — що маю робити?..» близький до ранньої творчості Шевченка, зокрема до його «думок», ліричних медитацій.
Вперше надруковано у статті В. С. Бородіна «До вивчення ранньої творчості Шевченка (неопублікований вірш “Нудно мені, тяжко — що маю робити?..”)» // Збірник праць дванадцятої наукової шевченківської конференції. — К., 1964. — С 95.
В. С. Бородін
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2001 р., т. 1, с. 405 (канонічний текст), с. 758 – 759 (примітки).