Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

22.04.1857 р. До А. М. Маркевича

22 квітня 1857 р. Новопетровське укріплення 22 апреля 1857.

Христос воскресе!

На самий Великдень приплила з Гур'єва до нас почта і привезла мені письмо твоє і 16 руб. грошей. Спасибі тобі, друже мій незнаємий! Подякуй і поцілуй твоїх товарищей і земляків моїх щирих, спасибі їм, що не забувають безталанного старого кобзаря. Нехай не забуде їх Господь милосердий своєю доброю долею. Спасибі вам, молодії брати мої, і за книги. Спасибі йому, тому Николаю М., а Куліша, як побачиш, то поцілуй його за мене і скажи йому, що такої книги, як «Записки о Южной Руси», я ще зроду не читав. Та й не було ще такого добра в руській литературі. Спасибі йому, він мене неначе на крилах переніс в нашу Україну і посадив меж: старими сліпими товаришами-кобзарями. Живо і просто вилита стареча мова. А може, воно тим і живо, що просто. І як не буде він продолжать своих «Записок», то його Бог святий покарає. Так і скажи йому, друже мій, як його побачиш. Ще ось що. Чи не зострінешся там часом з Гербелем, переводчиком «Слово о полку Ігореві». Воно хоч і зоветься Гербель, а такий же сірий хохол, як і ми з тобою, молодий мій друже. Отож, як побачиш його, то подякуй йому за перевод «Малоросійської думи», надрюкованої в «Б[иблиотеке] для чтения».

З батьком твоїм, друже мій, ми були колись великі приятелі і стрічалися з ним не в одній Качанівці. Чи здравствує він тепер? Цілуй його од мене. А матір твою тілько раз бачив у Качанівці, може, й тебе тойді з нею бачив, але ти тойді ще було мале, то я тепер і не згадаю, давно те діялось, молодий мій друже. В другий раз буду писать тобі білше, а тепер мені щось не пишеться, я неначе занедужав од твого письма. Я прийду трохи до нормального розуму, то напишу тобі цілу книгу, а тепер цілую тебе, друже мій єдиний, і твоїх товаришів, а моїх земляків щирих, цілую і дякую всім моїм серцем. Дякую за гроші, а ще білше за те, що не забуваєте старого кобзаря

Т. Шевченка.

Добре, що зосталося шматок паперу. Єсть на чому написать Р. S. Я напишу його по-русски, так, бачиш, треба, ти й сам здоров догадаєшся, як прочитаєш, що так треба. Тілько, серце моє! Голубе мій сизий! Зроби для мене все те, що я проситиму. Я тебе тричі поцілую, як побачимось, а поки що (я й забув тобі сказать) сходи ти в Большую Морскую в дом графа Уварова, найди там Михайла Матвієвича Лазаревського і поцілуй його за мене. Так треба, друже мій єдиний. «Записки о жизни Н. В. Гоголя» прислав ти мені два томи, і обидва перві.

22 апреля 1857.

Р. S. Дело вот в чем. Г. комендант Новопетровского укрепления Ираклий Александрович Усков просил г. полковника Илью Александровича Киреевского выслать ему камер-обскюру для фотографии со всеми принадлежностями. И для этого снаряда послал ему 250 руб[лей] сереб[ром] денег и 77 лебяжьих шкурок. Последнее письмо г. Киреевского от 10 ноября 1856 года получено г. комендантом с уведомлением о получении денег и посылки. Теперь дело в том, что ни вещь, т. е. камер-обскюра, до сей поры не получена здесь, ни письменного уведомления о причине такой непонятной медленности. Естественно, что это Ираклия Александровича беспокоит. То я и прошу тебя, побывай ты у г. Киреевского и от имени Ираклия Александровича спроси у него о причине его безмолвия. Квартирует он в Большой Миллионной в доме Славных.

Если же, паче чаяния, ты не найдешь его по этому адресу, или он умер, или выехал из столицы, то ты вместо прогулки съезди в Павловск и на даче г. Киреевского найдешь кого-нибудь из родственников г. полковника Киреевского. И узнай, где он и что с ним? И не поручал ли он этого дела, т. е. камер-обскюры, кому-нибудь из своих родственников или же знакомых? И проси, чтобы, кого ты найдешь из его родственников, чтобы написал Ираклию Александровичу и тем вывел из мучительного недоумения. В заключение, зайди ты в магазин Пре-во, под фирмою «Выставка художественных произведений», у Полицейского моста, в доме голландской церкви, и спроси у самого г. Прево, поручал ли ему помянутый г. полковник в прошлом году осенью выписать из Берлина камер-обскюру со всеми препаратами для фотографии или нет. И узнавши все это, напиши мне как можно обстоятельнее и как можно скорее.

Адресуй свое письмо на имя его высокоблагородия Ираклия Александровича Ускова, г. коменданта Новопетровского укрепления Оренбургской губернии.

В случае же смерти г. полковника Киреевского узнай, к кому можно обратиться Ираклию Александровичу о получении ежели не вещи, то обратно денег, на которые имеется у него как документ письмо г. полковника. Все это можно узнать в Павловске. Кто бы ни был из его близких родных – отец, мать, брат или сестра – все равно, ты только самый подробный адрес [узнай], кого найдешь из них. И еще раз прошу тебя – не медли и напиши по-русски.


Примітки

Подається за автографом (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 199).

Вперше надруковано в журналі «Основа» (1862. – № 5. – С. 8 – 9) за автографом, але без постскриптуму. Постскриптум – у примітках до видання: Шевченко Т. Дневник. – Харків, 1925. – С. 172 – 173.

Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 405 – 406.

Відповідь на лист А. М. Маркевича від 25 жовтня 1856 р. [Листи до Тараса Шевченка. – С. 75].

На самий Великдень приплила з Гур’єва до нас почта і привезла мені письмо твоє і 16 руб. грошей. – Лист А. М. Маркевича від 25 жовтня 1856 р. Шевченко одержав 7 квітня 1857 р. після того, як відкрилася навігація на Каспійському морі (взимку «важка» пошта до укріплення не надходила).

Спасибі йому, тому Николаю М., а Куліша, як побачиш, то поцілуй його за мене і скажи, що такої книги, як «Записки о Южной Руси», я ще зроду не читав. – А. М. Маркевич надіслав Шевченкові «Записки о жизни Николая Васильевича Гоголя» (СПб., 1856) під криптонімом «Николай М.» (Шевченко тоді ще не знав, що це позичений у М. Макарова криптонім, за яким ховався П. О. Куліш) і перший том «Записок о Южной Руси» (див. лист до Я. Г. Кухаренка від 22 квітня 1857 р. та примітку до і нього).

Чи не зострінешся там часом з Гербелем, переводником «Слова о полку Ігореві». – Див. примітку до листа А. О. Козачковському від 14 квітня 1854 р.

подякуй йому за перевод «Малоросійської думи»… – Йдеться про переклад М. В. Гербелем поезії Шевченка «Нащо мені чорні брови…» під заголовком «Дума (с малороссийского)» [Библиотека для чтения. – 1856. – № 11. – С. VII – VIII].

З батьком твоїм, друже мій, ми були колись великі приятелі і стрічалися з ним не в одній Качанівці. – Качанівка – село Борзнянського повіту Чернігівської губернії (тепер – селище Ічнянського району Чернігівської області), куди приїжджав Шевченко в травні 1843 р. на запрошення власника, мецената Г. С. Тарновського. Тут він зустрічався й з М. А. Маркевичем, з яким познайомився ще в Петербурзі весною 1840 р.

найди там Михайла Матвієвича Лазаревського і поцілуй його за мене. – Так Шевченко бажав висловити свою сердечну вдячність М. М. Лазаревському за його лист від 17 січня 1857 р.

Камер-обскюра – фотографічний апарат.

Киреєвський Ілля Олександрович – підполковник, урядовець для особливих доручень при В. О. Перовському; з липня 1856 р. залишив службу і жив у м. Павловську.

В. Л. Смілянська

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 123 – 125 (текст), с. 402 – 403 (примітки).