Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

29.11.1857 р. До М. М. Лазаревського

29 листопада 1857 р. Нижній Новгород 18 ноября. Нижний.

Милий мій друже! Позавчора чортові не було чого робить, то він носив мене в Балахну, трохи не за тридцять верст од Нижнього, а Федор якраз в той день і переїхав через Нижній. І що б йому було підождать до завтра. Недобрий він, поцілуй його за мене.

Письмо твоє, нашвидку писане, я получив і дякую тобі за його, а то вже я думав, що ти, крий Боже, занедужав. Ти пишеш, чи получив я отставку із Оренбурга. Получив. Чисту получив. А ще до [по]лучения ції поганої отставки писав я графині Н[астасії] І[ванівні] і графу Ф[едору] П[етровичу] письма. Не знаю, чи получили вони їх, чи ні. Довідайся, будь ласкав, та й напиши мені. І напиши мені, чи до ладу я написав письмо графу Ф[едору] П[етровичу], бо я на такі химерні письма не великий майстер. Та не забудь спитать у графині Н[астасії] І[ванівни], чи був у неї з моїм поклоном Сапожников.

Подякуй доброго і розумного Куліша за його «Чорну раду» і за «Записки о Ю[жной] Р[уси]». Я вже в другий раз читаю «Чорну раду» і як прочитаю, то напишу йому прездоровенний мадригал. А поки що буде, послав я йому з Варенцовим «Москалеву криницю» і «Ченця». Та якби був знав, що він має од Щепкіна, то послав би що-небудь друге, у мене єсть багато дечого, тілько все-то те понедороблюване. Як заста[не] оце письмо Варенцова в Петербурге, то перешли мені з ним наші народные думы, изданные Метлинским. Або хоч почтою перешли, бо я ще і не бачив ції хваленої книги.

Нарисовав я карандашем для тебе своє поличіє, та нема з ким переслать його, а по почті боюся зотреться. Думав переслать з Федором, так чорт, враг добрых наших помышлений, бачиш, що зробив.

Пише мені старий Щепкін і просить, щоб я приїхав до його на праздники в гости. В саму Москву мені їхать не можна; то він просить мене до свого сина на хутір, десь недалеко коло Москви. Я жду од [його] на днях письма, він мені напише, де той хутір і коли туда можна приїхать. А що якби і ти, взявши Куліша та й Семена з собою, та й ви приїхали на той благодатний хутір. А дуже б добре було. Я тобі напишу, як получу од старого письмо. А поки що прощай, не забувай великої просьби твого искреннего

Т. Шевченка.


Примітки

Подається за автографом (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 161).

Чистовий автограф, що має авторську дату «18 ноября. Нижний» передатовується відповідно до запису в щоденнику від 29 листопада 1857 р.: в цей день написано даний лист і згадується про приїзд 26 листопада до Нижнього Новгорода Ф. М. Лазаревського.

Вперше надруковано в журналі «Основа» (1862. – № 3. – С. 14 – 15) за автографом з помилковим прочитанням слова: «не пише» (треба: «напише»).

Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 417.

Відповідь на лист М. М. Лазаревського від 19 листопада 1857 р. [Листи до Тараса Шевченка. – С. 91 – 92].

Відповідь М. М. Лазаревського див.: Там само. – С. 94; відповів на цей лист і Ф. М. Лазаревський (Там само. – С. 93).

Позавчора чортові не було чого робить, то він носив мене в Балахну… – Справжня причина відсутності Шевченка розкрита в щоденнику (див. запис від 26 листопада 1857 р.). Балахна – повітове місто Нижегородської губернії (нині районний центр).

Федор – Ф. М. Лазаревський.

писав я графині Н[астасії] І[ванівні] і графу Ф[едору] П[етровичу] письма. – Йдеться про листи до А. І. Толстої від 12 листопада 1857 р. та невідомий лист до Ф. П. Толстого (про цей лист Шевченко так записав у щоденнику 13 листопада 1857 р.: «Сегодня написал, а завтра отошлю просительное письмо графу Ф. П. Толстому. Прошу его просить кого следует о дозволении мне жить в Петербурге и посещать классы Академии. Письмо, кажется, мне удалось»).

чи був у неї з моїм поклоном Сапожников. – О. О. Сапожников.

Подякуй доброго і розумного Куліша за його «Чорну раду» і за «Записки о Ю[жной] Р[уси]». – 10 листопада 1857 р. Шевченко занотував у щоденнику, що одержав від П. О. Куліша його історичну хроніку «Чорна рада» (СПб., 1857) та збірник фольклорних та етнографічних матеріалів «Записки о Южной Руси» [СПб., 1856. – Т. 1; СПб., 1857. – Т. 2].

послав я йому з Варенцовим «Москалеву криницю» і «Ченця». – Варенцов Віктор Гаврилович (1825 – 1867) – інспектор Нижегородського дворянського інституту, фольклорист. Познайомився з Шевченком 15 жовтня 1857 р. в Нижньому Новгороді (див. запис у щоденнику від 15 жовтня 1857 р.). 5 листопада В. Г. Варенцов поїхав до Петербургу у справі призначення на посаду викладача в Казанському університеті, і передав П. О. Кулішеві поеми «Москалева криниця» та «Чернець» (ці автографи не відомі).

Та якби був знав, що він має од Щепкіна, то послав би що-небудь друге, у мене єсть багато дечого… – З листа М. С. Щепкіна, написаного орієнтовно близько 20 листопада 1857 р. у відповідь на лист Шевченка від 12 – 13 листопада того ж року, поет дізнався, що Я. Г. Кухаренко виконав його прохання, висловлене в листі від 5 червня 1857 р., а саме: зробити копії надісланих йому творів – поем «Москалева криниця» (нова редакція) і «Чернець» та вірша «Садок вишневий коло хати…» («Вечір») – і надіслати М. С. Щепкіну. З’ясувалося, що ці твори П. О. Куліш уже одержав від М. С. Щепкіна. «Що-небудь друге» – це твори із рукописного збірника «Мала книжка».

перешли мені з ним наші народные думы, изданные Метлинским. – З таким проханням Шевченко вже звертався до М. М. Лазаревського в листі від 30 червня 1857 р.

Нарисовав я карандашем для тебе своє поличіє… – Автопортрет італійським та білим олівцем Шевченко подарував наприкінці грудня 1857 р. М. С. Щепкіну під час його перебування в Нижньому Новгороді з дарчим написом: «Михайлу Семеновичу Щепкіну, на память 24 декабря 1857 года от Тараса Шевченка». Для М. М. Лазаревського він виконав новий автопортрет, який 4 січня 1858 р. передав через П. А. Овсянникова.

Пише мені старий Щепкін і просить… мене до свого сина на хутір, десь недалеко коло Москви. – Йдеться про невідомий лист орієнтовно від 20-х чисел листопада 1857 р. Докладніше про майбутню зустріч М. С. Щепкін пише у наступному листі – від 27 листопада 1857 р.

Семен – С. С. Гулак-Артемовський.

В. Л. Смілянська

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 144 – 145 (текст), с. 420 – 421 (примітки).