15.05.1860 р. До В. Г. Шевченка

Чи ти мої письма не читаєш, чи прочитавши, занехаєш? Я вже тобі тричі, і оце четвертий раз пишу, що я се літо не вирвуся із Петербурга, що не прибуду додому чи до тебе. А ти мені щораз товкмачиш, що я тебе жду, що чи будеш ти, чи ні. Знай же тепер, що я се літо і зиму не буду на Україні; а на ту весну, як Бог поможе, прибуду, а ти до того часу дбай о клапті землі, чи по сім, чи по тім боці, тілько щоб над самісеньким Дніпром. Та дбай так, щоб нам укупі оселиться. Занехай Ржищев, цур йому, тому домові, повітці, вітрякові й отим трьом грушам. Якщо тобі дуже уподобався пан Трощинський, то бери в його службу; я чув, що він пан і заможний, і не лукавий. А там, як матимеш час, то подивися сам на ті Рудяки, бо Григорович і збрехать уміє. Якщо тобі подобаються оті Рудяки, то возьми в посесію 20 десятин на 25 літ, гарненько поторговавшись з Трощинським, та захожуйся будоваться. Се літо ніколи, а на те хіба. Та ще ось що: як зробиться отак, як я оце пишу, то дбай о дубовім лісі на надвірню комору (на робочу), і якщо та придуркувата Харита не схаменулась, то проси сестру Катерину і сестру Ярину, чи не накинуть вони оком у Керелівці яку огрядну та чепурну дівчину, хоч і вдовицю, аби чесного роду, та щоб не стара і доладна була. Без жінки і над самісеньким Дніпром, і в новій великій хаті, і з тобою, мій друже-брате, я буду на самоті, я буду одинокий.

Що робиться в Межирічі? Чи не бачився з Змієвським? Отой грунт, що ми з тобою оглядали, у печінках сидить. Одішли оцей екземпляр объявления об «Основі» П. Ф. Семеренку. Я йому після «Кобзаря» уже двічі писав, а він мені анітелень! Нехай со-о бі сердиться, коли в його така сердита натура. На сім тижні я або Білозерський пошле Трощинському такий же екземпляр объявления.

Оставайся здоровий. Цілую твою жінку і твоїх діточок. Друг і брат твій

Т. Шевченко

Шкода, що твої хлопці написали до мене чортзна по-якому; вони хоч би у Прісі училися писать по-людському.

В половині іюня, а може, й ранше, заїде до тебе офіцер Новицький. Привітай його гарненько і найми або своїх позич йому 20 коней до Жаботина. Йому поручено самолично торговаться з Фліорковським, а в Городище на завод сам його повези.

Примітки

Подається за першодруком у журналі «Основа» (1862. – № 6. – с. 17 – 18).

Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 437 – 438.

Занехай Ржищев, цур йому, тому домові… – Див. лист до В. Г. Шевченка від 28 березня 1860 р. та примітку до нього. Шевченко відмовився від купівлі готового будинку, прагнучи придбати земельну ділянку в тому місці, яке йому більше подобалося, й збудувати на ній будиночок за власним проектом. Тому він наполягав, щоб В. Г. Шевченко продовжив переговори з поміщиками Трощинським, Змієвським та ін. і неодмінно заготував ліс для майбутнього будівництва.

…подивися сам на ті Рудяки, бо Григорович і збрехать уміє. – Див. лист до В. Г. Шевченка від 1 лютого 1860 р.

…проси сестру Катерину і сестру Ярину, чи не накинуть вони оком у Керелівці яку огрядну та чепурну дівчину, хоч і вдовицю… – Відчувши марність своїх сподівань одружитися з Харитиною Довгополенко, Шевченко не полишав надій знайти собі дружину на Україні й просив допомогти в цьому К. М. Шевченко та Я. Г. Бойко.

Отой ґрунт, що ми з тобою оглядали, у печінках сидить. – Ідеться про земельну ділянку в Межиріцькому маєтку Н. П. Парчевського, під час обміру якої стався інцидент, що призвів до арешту Шевченка в липні 1859 р. Місцезнаходження її встановлене З. П. Тарахан-Березою [див.: Тарахан-Береза З. Вікова таємниця Мотовиловщини // В сім’ї вольній, новій. – К., 1989. – Вип. 5. – с. 207 – 222].

Я йому після «Кобзаря» уже двічі писав… Нехай собі сердиться, коли в його така сердита натура. – П. Ф. Симиренко не відповідав на Шевченкові листи від 3 січня та 1 лютого 1860 р., будучи невдоволеним, що без погодження з ним на титульній сторінці «Кобзаря» 1860 р. було зазначено: «Коштом Платона Семеренка».

…я або Білозерський пошле Трощинському такий же екземпляр объявления. – Шевченко та редактор-видавець «Основи» В. М. Білозерський розсилали оголошення про передплату майбутнього журналу своїм знайомим на Україні. Надсилаючи його поміщикові Д. А. Трощинському, Шевченко сподівався згоди на продаж земельної ділянки.

Шкода, що твої хлопці написали до мене чортзна по-якому; вони хоч би у Прісі училися писать по-людському. – Згадані тут листи до Шевченка синів та дочки В. Г. Шевченка нині не відомі. Шевченко завжди просив своїх родичів писати йому українською мовою.

В половині іюня, а може, й ранше, заїде до тебе офіцер Новицький. – Новицький Микола Дементійович (1833 – 1906), випускник академії Генерального штабу – учасник суспільно-визвольного руху початку 1860-х років, член товариства «Земля и воля». Познайомився з Шевченком у Петербурзі після його повернення із заслання, підтримував із ним тісні взаємини.

Одержавши призначення до Єлисаветграда, М. Д. Новицький виїхав із Петербурга не в травні, як передбачалося, а на початку липня 1860 р. і через тиждень «по указанию и желанию самого Шевченка» зустрівся в Корсуні з В. Г. Шевченком [Н. Д. Н[овицкий]. К биографии Т. Г. Шевченка // Киевская старина. – 1889. – № 3. – С. 732].

Йому поручено самолично торговаться з Фліорковським… – Вживаючи заходів до звільнення з кріпацтва родичів Шевченка, комітет Товариства для допомоги нужденним літераторам і вченим звернувся до М. Д. Новицького з листом від 16 травня 1860 р. (який йому особисто вручив секретар Товариства О. Д. Галахов):

«Комитет, узнав, что вы отправляетесь на службу в г. Елисаветград и что по дороге можете заехать к г. Флиорковскому, обращается к вам с следующей покорнейшей просьбою:

1. Члены Комитета, письмом к г. Флиорковскому, просили его уведомить, согласится ли он отпустить на волю родных г. Шевченка, и если согласится, то на каких условиях? До сих пор ответа на это письмо не последовало, почему Комитет просит вас, милостивый государь, узнать от г. Флиорковского:

2. Может ли он исполнить желание Комитета, и если может, то

3. На каких условиях думает он предоставить волю родным г. Шевченко: если с вознаграждением, то какую цену полагает он за выкуп каждой души?

4. Наконец, при предполагаемом выкупе, в каком количестве, на тягло или на душу, наделит он землею получивших свободу?

5. Не можете ли увидать самих родных Шевченко и вообще объясниться с. ними, желают ли они быть приписаны к земле, выделенной г. Флиорковским, и вообще какие предположения имеют относительно устройства своей участи? Прося вас покорнейше уведомить меня о последствиях переговоров ваших с. г. Флиорковским, я вместе с. тем прошу вас принять уверение и пр.

Ег. Ковалевский» [Киевская старина. – 1889. – № 3. – С. 731].

…а в Городище на завод сам його повези. – Чи відбулася ця поїздка, не відомо.

М. М. Павлюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 200 – 201 (текст), с. 497 – 499 (примітки).