Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

Куток Смоленського кладовища

Тарас Шевченко. Куток Смоленського…

Т.Г.Шевченко. Куток Смоленського кладовища. [1840. С.-Петербург].
Папір, олівець, сепія. 17,8 × 26,5 см.
Національний музей Тараса Шевченка, № г-705.

На звороті – «Нарцис та німфа Ехо». «Утоплена». «Хлопчик із собакою». Ескізи та інші начерки.

Праворуч угорі напис чорнилом: № 102, VI; у лівому верхньому куті чорнилом: 13.

Про те, що Шевченко часто рисував на Смоленському кладовищі, відомо зі слів самого художника та його сучасників. Герой повісті Шевченка «Художник» розповідає, як він «рано по утрам ходил с Йохимом на Смоленское кладбище лопухи и деревья рисовать».

Рисунок зареєстровано в описі творів Шевченка, складеному Г.М. Честахівським 1861 р., під номером 99 як «Рисунок с натури на Смоленським кладовищі» та примітками: «До ссылки в Оренбург», «До цего рисунку буде довгенька розмова про Смоленське кладовище и спомин про художника Штернберга» [ВР ІЛ НАНУ, ф. 1, № 459]. У пізніше опублікованих записах Честахівського переказано розповідь Шевченка: «Колись то було ми з покійним Штернбергом ходили на Смоленське кладовище рисувать лопухи, – воно ж дуже пригоже на картині: як змалювать на переднім стані…» [Из воспоминаний Т.Г. Шевченка (Запись Г.Н. Честаховского) // Киевская старина. – 1895. – № 2. – С. 139 – 141]. Мабуть, саме цей етюд Шевченко використав 1841 р. в акварелі «Циганка-ворожка».

Малювати разом з В.І. Штернбергом на Смоленському кладовищі Шевченко міг лише влітку 1840 р. – у 1838 та 1839 рр. Штернберг перебував в Україні та в Оренбурзі, з 1841 р. жив уже в Італії.

Датується орієнтовно 1840 р. відповідно до наведених даних.

Вперше репродуковано 1901 р. з назвою «На кладовищі» в журналі «Север» [Север. – 1901. – № 4. – 8 апреля. – С. 433].

Місця зберігання: з квітня 1861 – у М.М. Лазаревського; згодом придбаний Українською петербурзькою громадою; не раніше липня 1861 переданий на зберігання А.О. Козачковському; не пізніше 1875 надійшов до В.П. Каховського; з 1891 – у родині Коховських; не пізніше 1893 переданий С.Д. Бразоль; не пізніше 1893 придбаний М.О. Мікешиним; з 1896 – у родині Мікешина; згодом – у Д.Л. Мордовця; від його онуки Н.О. Пальчикової 1907 надійшов до Чернігівський музей українських старожитностей В.В. Тарновського; з 1925 – Чернігівський історичний музей; з 1935 – Галерея картин Т.Г. Шевченка (Харків); з 1948 – Державний музей Т.Г. Шевченка (Київ).

Виставка: 1974. Київ. Твори з колекції Тараса Шевченка [Художні твори у власній колекції Тараса Шевченка: Каталог виставки. – К., 1974. – С. 8].

В.О. Судак

Подається за виданням: Тарас Шевченко Повне зібрання творів у 10-и томах. – К.: вид. АН УРСР, 1961 р., т. 7, кн. 1, № 25 (зображення); Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 7, с. 372 (примітки).

Додаткові фото

Нарцис та німфа Ехо. Начерки