Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

24. Великі плани

Богдан Лепкий

Академія штук – гравюри. – Йордан. – Великі плани. – Куліш, Костомаров, Білозерський. – «Основа.» – Шевченко й сімейне життя. – «Під явором.» – Мрії і дійсність.

Згодом замешкав Шевченко в Академії штук, де став працювати над гравюрою, за що й одержав ступінь академіка. Гравюра, як знаємо, це його давна мрія. Про неї писав він у своїм дневнику і в листі до графа Толстого. Незабаром по приїзді в Петербург, дня 3 мая зустрівся в Ермітажу, в цім величавім новім будинку, який йому так дуже не подобався, із «знаменитим ритовником» Йорданом. Цей чув про намір Шевченка взятися до акватінти й предложив йому свою поміч. Шевченко зараз і вибрав собі образ на першу пробу: Мурільо «Святу Родину».

На другий день зайшов до Йордана і цей «любий чоловік і артист» показав йому всі способи ритовництва акватінтою і заявив готовність помагати йому в усім, що буде тільки в його спромозі.

Шевченко дуже пильно забрався до діла і мимо оживленого товариського життя, мимо доволі великої літературної праці зладив чимало офортів і дійшов до такого мистецтва, що під деякими с них могли б, по словам знатоків цього діла підписатися й найбільші графіки. Ще один доказ, що сили творчі Шевченка не були вичерпані і що в знеможенім тілі крився заєдно великий, сильний дух.

В Петербурзі, саме тоді проявилася була доволі сильна українська робота. Куліш, Костомаров, Білозерський і другі снували великі плани нової праці для піддвигнення народу. Заходилися видавати книжки для народної просвіти й часопись для українських інтелігентів, яка б їх об’єднувала й гуртувала. (Основа.) Взагалі в Росії ніколи не було тільки всіляких видань, що тоді ними, по словам Шелгунова, можна було оклеїти башню Івана Великого.

Осередком українського літературного руху був Куліш; та на Шевченка дивилися усі, як на верховного представника й провідника українства, а він, розуміючи це, не відтягався від жадної нагоди, де б міг послужити дорогій свому серцю справі. Бував на сходинах, нарадах, читав кожну українську книжку й сам носився з думкою видавати для народу елементарні підручники.

Віку в Петербурзі доживати не хотів.

Заєдно думав про це, щоб поселитися на Вкраїні й зажити сімейним життям. Мати свою хату над Дніпром, мати вірну дружину і з того маленького свойого раю дивитися на далеке, пережите пекло – отсі його задушевні мрії відбиваються у деяких тодішних віршах, як приміром в «Подражанію Едуардові Сові» (Посажу коло хати).

В листі до жінки Михайла Максимовича, у якім дуже гарно в’яжеться повага з гумором пише Шевченко:

«Я вас просив, щоб Ви мене оженили, – а то, як Ви не ожените, то й сам Бог не оженить, так і пропаду бурлакою на чужині. На те літо, як Бог поможе, буду в Києві й на Михайловій Горі, а Ви там де-небудь під явором, або під вербою і поставте мою заквітчану княгиню, а я піду погулять та й зостріну її.»

А в другому листі, посилаючи свій портрет, ніби просить:

«…будьте ласкаві не показуйте його дівчатам, а то вони злякаються, – подумають, що я гайдамацький батько, та ні одна і заміж не пійде за такого паливоду. А тим часом одній, найкращій, скажіть тихенько, щоб рушники дбала, та щоб на свойому огороді гарбузів не сажала.»

Тільки ж і цим разом мрії його осталися мріями. Дійсність казала йому сидіти одному в холодній хаті, без тихої розмови й щирої поради, сидіти, поки надія не одурить його, не осміє та морозом не укує палких колись очей, сидіти і – нічогісінько не ждати.


Примітки

Подається за виданням: Тарас Шевченко. Твори. Том 1. Про життя й твори Тараса Шевченка. Кобзарь (до першого арешту). – Київ-Лейпциг: Українська накладня, [1918? р.] с. 133 – 135.