Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

5.04.1858 р. До М. О. Максимовича

5 квітня 1858 р. С.-Петербург 5 апреля.

Друже і голубе мій сизий!

Получив я од Грицька Галагана все твоє добро. Спасибі тобі. «Єретик» мій не ввесь, тут його й половини нема. Подякуй за мене Бартенєва і попроси його, чи не достане він де-небудь другу половину, а то я без неї нічого не вдію. Читаю тепер «Гуса» Аннікова, добра штука. Пишу тобі мало тим, що ще не роздивився коло себе. Низенький поклон Кошелевим, а ще нижчий Марусі Васильєвні. Посилаю тобі мою обіцянку і прошу тебе, мій голубе сизий, не забувай щирого земляка свого Т. Шевченка.

Полякам

Ще як були ми козаками,

А унії не чуть було,

Отам-то весело жилось!

Братались з вольними ляхами,

Пишались вольними степами.

В садах кохалися, цвіли,

Неначе лілії, дівчата…

Пишалася синами мати,

Синами вольними…

Росли, Росли сини

і веселили Старії скорбнії літа…

Аж поки іменем Христа

Прийшли ксьондзи і запалили

Наш тихий рай. І розлили

Широке море сльоз і крові…

А сирот іменем Христовим

Замордували, розп’яли…

Поникли голови козачі,

Неначе стоптана трава.

Украйна плаче, стогне, плаче!

За головою голова

Додолу пада. Кат лютує,

А ксьондз скаженим язиком

Кричить te deum, алілуя!

Отак-то, ляше, друже, брате!

Неситії ксьондзи, магнати

Нас порізнили, розвели,

А ми б і досі так жили.

Подай же руку козакові

І серце чистеє подай!

І знову іменем Христовим

Ми оновим наш тихий рай.

Кобзар Тарас Дармограй

На звороті:

Высокоблагородному Михайлу Александровичу Максимовичу.


Примітки

Подається за автографом (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 192).

Вперше надруковано в журналі «Зоря» (1896. – № 5. – С. 87).

Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 426.

Відповідь на лист М. О. Максимовича від 27 березня 1858 р. [Листи до Тараса Шевченка. – С. 116].

Получив я од Грицька Галагана все твое добро. – Йдеться про лист М. О. Максимовича від 27 березня 1858 р.; його вірш, присвячений Шевченкові й прочитаний під час обіду, даного М. О. Максимовичем на честь Шевченка в Москві 25 березня 1858 р. [опублікований в журналі «Основа». – 1861. – № 6. – С. 8 – 9]; розшуканий у Москві список частини поеми Шевченка «Єретик»; квитанцію на одержання в Петербурзі комплекту журналу «Русская беседа» за 1856 – 1857 рр. та номерів 1858 р. Оскільки М. О. Максимович не застав Шевченка в квартирі М. С. Щепкіна вранці 26 березня 1858 р., він передав згадані матеріали до Петербурга з їхнім спільним знайомим, чернігівським поміщиком Г. П. Ґалаґаном. Шевченко одержав їх, зайшовши до готелю Клея, в якому зупинився Г. П. Ґалаґан, (див. запис у щоденнику від 28 березня 1858 р.).

Подякуй за мене Бартенева і попроси його, чи не достане він де-небудь другу половину… – Бартенєв Петро Іванович (1829 – 1912) – російський історик, бібліограф, археограф. Шевченко познайомився з ним У Москві 25 березня 1858 р. під час обіду в М. О. Максимовича. У Бартенева зберігся неповний (рядки 1 – 227) список поеми «Єретик», зроблений невідомою рукою, однак решти тексту не виявилося.

Згодом у журналі «Русский архив», який видавав П. І. Бартенєв з 1863 р., було опубліковано багато цінних матеріалів про життя й творчість Шевченка.

Під час останнього перебування в Україні Шевченко продовжив розшуки списків своєї поеми [Лобода Ф. Мимолетное знакомство мое с. Т. Гр. Шевченко и мои об нем воспоминания // Киевская старина. – 1887. – № 11. – С. 272 – 273]. Оскільки повний список поеми не знаходився, Шевченко почав опрацьовувати її текст за списком, одержаним від П. І. Бартенева. Початок поеми (рядки 1 – 87 та 88 – 123) було опубліковано за цим списком у журналі «Основа» [1861. – № 1. – С. 2 – 4; № 8. – С. 15 – 16]. Ще один фрагмент поеми (рядки 125 – 227) друкувався у львівському журналі «Правда» [1873. – № 6. – С. 542 – 544]. Повний текст поеми став відомий лише після революції 1905 р., коли рукописи Шевченка були виявлені в архіві III відділу й стали доступні дослідникам. Закінчення поеми «Єретик» (рядки 228 – 374) надруковано в журналах «Былое» [1906. – № 6. – С. 1 – 5] та «Нова громада» [1906. – № 8. – с. 105 – 109]. Повністю поема вперше з’явилася друком у «Кобзарі» за редакцією В. М. Доманицького [СПб., 1907. – С. 190 – 201].

Читаю тепер «Гуса» Аннікова, добра штука. – Неточно названа Шевченком праця Є. П. Новикова «Гус и Лютер» друкувалася протягом 1857 – 1858 рр. у журналі «Русская беседа». Увагу Шевченка на цю працю звертав П. О. Куліш у листі від 22 грудня 1857 р. [Листи до Тараса Шевченка. – С. 98]. Шевченко ознайомився з нею, очевидно, за комплектом «Русской беседы», одержаним через петербурзьку контору журналу за квитанцією, яку йому передав М. О. Максимович.

Низенький поклон Кошелевим… – З російським публіцистом і громадським діячем слов’янофільського напряму, одним із редакторів-видавців журналу «Русская беседа» Кошелевим Олександром Івановичем (1806 – 1883) та його дружиною Ольгою Федорівною Шевченко познайомився в Москві 25 березня 1858 р. на обіді в М. О. Максимовича. Того ж вечора вдома у Кошелевих Шевченко познайомився з декабристом С. Г. Волконським – дядьком В. М. Репніної (див. запис у щоденнику від 25 березня 1858 р.).

а ще нижчий Марусі Васильєвні. – З дружиною М. О. Максимовича Марією Василівною Шевченко познайомився в Москві 18 березня 1858 р., й вона справила на нього велике враження: «Какое милое, прекрасное создание. Но что в ней очаровательней всего, это чистый, нетронутый тип моей землячки. Она проиграла для нас на фортепьяно несколько наших песень. Так чисто, безманерно, как ни одна великая артистка играть не умеет» (запис у щоденнику від 18 березня 1858 р.). При першій зустрічі Шевченко переписав для М. В. Максимович свій вірш «Садок вишневий коло хати…», згодом листувався з нею, дарував свої твори, намалював її портрет.

Посилаю тобі мою обіцянку… – Йдеться про вірш «Полякам» («Ще як були ми козаками…»), написаний 1847 р. в Орській фортеці й доповнений 1858 р. в Нижньому Новгороді. Шевченко переписав його до «Більшої книжки» у Москві 14 березня 1858 р. й, очевидно, тоді ж познайомив з ним М. О. Максимовича та пообіцяв переписати для нього текст. Автограф вірша, надісланий у листі від 5 квітня 1858 р. М. О. Максимовичу, – хронологічно останній з чотирьох нині відомих; саме в ньому вперше з’явився заголовок «Полякам». Уперше вірш надруковано в газеті «Dziennik Literacki» від 30 липня 1861 р. українською мовою (в польській транслітерації) та в російському перекладі в збірці «Стихотворения Плещеева» (М., 1861).

М. М. Павлюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 169 – 170 (текст), с. 450 – 452 (примітки).