Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

3.02.1858 р. До М. С. Щепкіна

3 лютого 1858 р. Нижній Новгород Февраля 3, 1858 г.

Спасибі тобі, мій друже єдиний, за письмо твоє і 200 р. грішми. Все це добро получив я од нашого доброго друга Н. Бр[илкі]на, которий тебе щиро цілує і посилає тобі з Олейниковим кожушок. Зноси на добре здоров'я.

Не знаю, коли ми з тобою побачимось. Бо не знаю, чи швидко Овсянников вернеться додому: я тепер у його хазяїную, то мені конечно треба його дожидаться. А якщо він там довго забариться, то я не втерплю: передам його господу Бр[илкі]ну, а сам чкурну в Нікольське, а за день перед тим гарненько напишу тобі.

Обнімає і цілує тебе тричі твоя і моя любая Тетяся. Вона, порадившись з своїм батьком, посилає тобі свій репертуар і условия такого содержания: 1500 р. в год без бенефиса, а з бенефісом 1200 р. і на переїзд до Харкова 200 р. А поїде воно в Харков з батьком або з матір'ю. А тим часом – воно согласиться на твое условие, яке ти скажеш.

Во имя святого Бога и святого искусства, поможи їй, друже мій великий, вирваться із сього гнилого Нижнього. Мені тут аж жаль дивиться на неї. По поводу її бенефіса написав я невеличку статейку в газету, котору посилаю тобі: прочитай та прикинь своє до неї яке мудре слово, та оддай перепечатать в «Московских ведомостях». Для нашої любої Тетясі се було б незгірше.

27 генваря поховали славного старого Улибишева, і не найдеться нікого в Нижньому некролог йому написать! Ще раз гнилий Нижній Новгород.

Поцілуй за мене благородного Сергея Тимофеевича Аксакова і молодика Максимовича. Р[єпні]ну як побачиш, то й її привітай. А тебе цілує М. А. Д[орохо]ва з своєю чужою дитиною. Цілує Голы[н]ская і тричі цілує Піунова, а я і лік теряю.

До свидания, моє серце, мій друже єдиний.

Щирий твій Т. Шевченко

Чи робить там що Катков з моєю повістю? Я вже другу часть кінчаю.

Чи прислав Куліш тобі мої «Неофіти»? Чом ти мені не написав адреса Сергея Тимофеевича?


Примітки

Подається за першодруком у журналі «Основа» (1861. – № 10. – С. 15-16).

Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 422 – 423.

Спасибі тобі, мій друже єдиний, за письмо твоє і 200 р. грішми. – Лист М. С. Щепкіна, переданий Шевченкові через М. О. Брилкіна, нині не відомий. Про зміст його можна скласти уявлення із запису в щоденнику Шевченка від 1 лютого 1858 р.: «Получил письмо от М. С. Щепкіна с двумя стами рублей и с самой сердечной готовностью переселить мою прекрасную невесту в Харьков. Он желает знать ее условия…» 200 карбованців було одержано за продані в Москві по лотереї малюнки Шевченка.

посилає тобі з Олейниковим кожушок. – Йдеться про Алейникова Миколу Сергійовича, службовця (згодом – управителя Нижегородської контори) пароплавного товариства «Меркурий», який у службових справах часто виїжджав з Нижнього Новгорода до Москви й Петербурга [Большаков Л. Н. Їхав поет із заслання. – К., 1977. – с. 70 – 74]. Цікавився театром і літературою, зокрема й потаємною: зі слів М. С. Щепкіна записав у Нижньому Новгороді байку Д. Т. Ленського «На улице и длинной и широкой», спрямовану проти Олександра II й згодом опубліковану О. І. Герценом у Лондоні в «Полярной звезде на 1859 год». 1 січня 1858 р. Шевченко переписав цю байку до свого щоденника. М. С. Алейников познайомив Шевченка з тоді ще не друкованим віршем В. С. Курочкіна на смерть Беранже (див. запис у щоденнику від 2 січня 1858 р.). Шевченко намалював портрет М. С. Алейникова – нині не відомий – з умовою, що той напише статтю про гастролі М. С. Щепкіна в Нижньому Новгороді (див. запис у щоденнику від 9 січня 1858 р.).

не знаю… чи швидко Овсянников вернеться додому: я тепер у його хазяїную… – П. А. Овсянников виїхав до Петербурга в справах пароплавного товариства «Меркурий» 4 січня 1858 р. і залишався там до кінця перебування Шевченка в Нижньому Новгороді. На його квартирі Шевченко проживав з 20 вересня 1857 р. – першого дня свого приїзду до Нижнього Новгорода.

чкурну в Нікольське… – Див. лист до М. С. Щепкіна від 4 січня 1858 р. та примітку до нього.

Тетяся… посилає тобі свій репертуар і условия такого содержания… – У своїй відповіді від 6 лютого 1858 р. М. С. Щепкін зауважив, що вимоги К. Б. Піунової занадто високі, що в Харківському театрі актриса аналогічного амплуа одержує набагато нижчу платню, і радив їй як слід усе зважити, перш ніж переїжджати до Харкова [Листи до Тараса Шевченка. – с. 107 – 108].

поможи їй… вирваться із сього гнилого Нижнього. – М. С. Щепкін не поділяв цього прагнення, радив К. Б. Піуновій більше працювати над собою, «соразмерять жизнь свою по средствам и учиться, учиться, и время все сделает». Як видно з його листа, він і сам клопотався перед директором Нижегородського театру О. П. Варенцовим про сприяння К. Б. Піуновій, і просив про це своїх нижегородських знайомих М. О. Дорохову, П. М. Голинську, а також братів Брилкіних.

написав я невеличку статейку в газету… – Стаття Шевченка «Бенефис г-жи Пиуновой, января 21 1858 года» була надрукована (без підпису) в газеті «Нижегородские губернские ведомости. Часть неофициальная» (1858. – 1 лютого). Через В. М. Погожева Шевченко передав її М. С. Щепкіну з проханням посприяти передрукові її в газеті «Московские ведомости». За допомогою московського журналіста Є. Ф. Корша (1810 – 1897) стаття була вміщена в «Приложениях» до «Московских ведомостей» (1858. – 11 лютого), а 22 лютого того ж року в газеті «Нижегородские губернские ведомости» з’явився полемічний відгук «Заметки на статью о бенефисе г-жи Пиуновой».

27 генваря поховали славного старого Улибишева… – О. Д. Улибишев помер 24 січня 1858 р.; 26 січня відбулася панахида по ньому в Покровській церкві Нижнього Новгорода й похорон у приміському маєтку Лукіно [Большаков Л. Н. Їхав поет із заслання. – с. 116].

Максимович – М. О. Максимович.

Р[єпні]ну… привітай. – Відповідь на передані через М. С. Щепкіна вітання В. М. Репніної [Листи до Тараса Шевченка. – С. 101].

А тебе цілує М. А. Д[орохо]ва з своєю чужою дитиною. – Після смерті близької їй людини – декабриста П. О. Муханова – М. О. Дорохова повернулася з Сибіру до Нижнього Новгорода і взяла на виховання позашлюбну дочку декабриста І. І. Пущина Анну (1842 – 1863), назвавши її Ніною на честь своєї померлої дочки. Шевченко познайомився з М. О. Дороховою 31 жовтня 1857 р., 1 – 4 листопада 1857 р. намалював її нині не відомий портрет разом з прийомною дочкою (див. записи в щоденнику під цими датами), підтримував з нею приятельські взаємини в Нижньому Новгороді та після від’їзду до Петербурга.

Цілує Голы[н]ская… – П. М. Голинська.

Чи робить там що Катков з моєю повістю? – Йдеться про першу частину повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали», яку С. Т. Аксаков передав редакторові журналу «Русский вестник» Каткову Михайлові Никифоровичу (1818 – 1882) (див. лист до М. С. Щепкіна від 15 – 17 січня 1858 р. та примітку до нього). В «Русском вестнике» повість не була надрукована, і 14 квітня 1858 р. С. Т. Аксаков сповістив Шевченка, що передав її першу частину М. О. Максимовичу для вміщення в журналі «Русская беседа» [Листи до Тараса Шевченка. – С. 117]. Однак і там повість опублікована не була.

Чи прислав Куліш тобі мої «Неофіти»? – Див. примітку до листа до П. О. Куліша від 4 січня 1858 р.

Чом ти мені не написав адреса Сергея Тимофеевича? – Адресу С. Т. Аксакова, якому Шевченко мав намір надіслати другу частину повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали», М. С. Щепкін повідомив у листі від 6 лютого 1858 р. [Листи до Тараса Шевченка. – С. 107].

М. М. Павлюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 157 – 158 (текст), с. 439 – 440 (примітки).